7 років тому почався український протест проти спроби повторної окупації. Який згодом переріс у повстання.

Нам було що захищати. На довгий час нас було вирвано з європейського вільного життя і розвитку. Нам забороняли мати власність. Нам забороняли керувати нашими громадами. Нам закрили наші школи і підпорядкували їх Москві. Нам закрили наші вільні університети і відкрили ті, які були підпорядковані Москві. Нам заборонили проявляти волю.

І ось, коли ми встали на повільний деокупаційний шлях національного розвитку. Почали важкий і складний, та поступ до західного світу, туди, де наше природнє місце. Нам вирішили його закрити.

Економічний газовий зашморг, геополітичний тиск, потужний російський культурний вплив та десуверенізація безпекових і військових інституцій, мали завершитися повною відмовою від ідеї вільної торгівлі з західним світом і інтеграцією України з московським.

Але допустити повторної остаточної окупації ми не могли. І не допустили.

Дякуємо всім, хто тоді вийшов першими! З днем початку!