Фрідман писав про неможливість бути лібералом та рівним одночасно

​​Фрідман ще у 1962 році пише про те, що лібералом та прибічником тотальної рівності результатів чи прибутку неможливо бути одночасно.

«Ідеологія лібералізму побудована на вірі в гідність людини, в її свободу максимально розвивати свої здібності й використовувати можливості на влсний розсуд за умови, якщо вона на перешкоджатиме іншим людям чинити так само.
З цього випливає віра у рівність людей в одному сенсі та їх нерівність в іншому.
Бо одна людина може розпорядитися своєю свободою інакше ніж інша, і внести більше в загальну культуру суспільства, в якому живе багато людей»

«Тому, прихильник лібералізму проводить чітке розмежування між рівністю можливостей та рівністю результатів (материальною рівністю). Він може вітати той факт, що вільне суспільство тяжіє до материальної рівності більше, ніж будь-яке інше з усіх досі відомих. Та він вважатиме це бажаним побічним продуктом вільного суспільства, а не його головним виправданням.»

«До цієї ж мети згоден іти й егалітарист (прибічник соціальної справедливості). Однак, він готовий обстоювати необхідність відбирати в одних та віддавати іншим, і навіть не тому, що це ефективний спосіб, за допомогою якого ці "одні" можуть досягти мети, а керуючись принципом "справедливості".
У цьому пункті виникає гострий конфлікт між рівністю та свободою, і необхідно робити вибір.
Не можна бути в цьому аспекті одночасно егалітаристом та лібералом.»

М. Фрідман "Капіталізм і Свобода" 1962

via Boris Moroz