У україні порушено баланс оподаткування і є висока тіньова економіка

Всі ми розуміємо, що баланс оподаткування в Україні порушений. Крива Лаффера явно перегнута. Доказом тому є аномальна висока тіньова складова в економіці. Де одна з основних причин і є незбалансованість і неузгодженість суспільного договору щодо податків.

Та треба розуміти, що держава, особливо та, яка знаходиться під перманентною загрозою знищення і яка паралельно проходить постколоніальні і пострадянські процеси, а отже в якій ще занадто багато суспільного життя пов’язано з державною підтримкою, не може не мати достатнього рівня збору податків для свого функціонування. Адже трансформуватися тут і одразу не вийде, все треба робити поступово.

Щодо самих податків, ми капіталісті вважаємо, що реальною ціллю замість приблизно 45% перерозподілу ВВП на сьогодні, ми маємо прийти до 30-35%. І робити це теж треба розумно і фахово. Тема податків не така проста, як комусь здається. До прикладу, можна легко нашкодити експортному потенціалу країни, не розбираючись в темі. Власне про, це як завжди, чудовий допис Igor Petrichenko👇🏻

Мене радує що в суспільстві все частіше звучать наративи про необхідність зниження податків. З іншого боку, багатьом вітчизняним лібералам варто попрацювати над питанням механізму податків більш глибоко. Тому що рівень невігластва просто величезний, що дає грунт для популістичних рухів, як от 5.10. (від редакції зазначимо, що як противага лівому популізму, як ідея потреби зменшення податків, така ініціатива має місце, але з її реалізацією є справді купа проблем, які будуть шкодити економіці)

Багато прихильників зниження фіскального тиску вважають, що саме по собі таке зниження в будь-якому вигляді дає економічне зростання. Це самий аргумент зустрічається і у прихильників 5.10 і я весь час чую дискусії та питання - більше або менше будуть податки. Власне, черговим питанням "більше - менше" від прихильників Балашова, цей пост і навіяний.

Фокус в тому, що стимули економіці дає не зниження податків саме по собі, а зростання привабливості для виробництва товарів і послуг. А на цю привабливість впливають не тільки ставки податків, але і те, де вони формуються. Більш того, часто друге має більше значення ніж перше.

Щоб пояснити цей механізм, наведу дуже спрощену модель з двох держав.

Є дві країни А і Б. Припустимо що у них все однаково, крім податків.

На етапі виробництва в країні А виникає 20% податків, податків зі споживання немає. У країні Б є тільки податок на споживання в 40%.

Припустимо, обидві країни виробляють товар ціною в 100 у.о. без урахування податків
За логікою більшості прихильників зниження податків, в країні А краще податкова система, тому, що нижче ставки податків, при чому в два рази.

Але що відбувається насправді?

У країні А кінцева вартість товару 120 у.о. як на внутрішньому, так і для зовнішніх ринках.

У країні Б, на експорт йде ціна 100 у.о, так як при експорті податок з споживання не стягується. Таким чином, країна А програє конкуренцію на своєму ж ринку.

А що буде якщо країна А захоче зайти на ринок країни Б? Теж проблеми. Тому що при імпорті, товар країни А буде обкладатися 40% податку на споживання і його ціна складе 168 у.о. проти ціни в 140 у.о. вітчизняного виробника країни Б.

У підсумку, ставка податку в країні А нижче в два рази, але країна програє як на зовнішніх ринках, так навіть і на своєму.

Саме з цього священна війна Балашова з ПДВ, основним податком на споживання, є деструктивною. Саме з цього заміна податку на споживання на каскадний податок з покупок в 5%, основне навантаження якого формується до споживання, так само деструктивна, навіть якщо сумарно податкове навантаження знизиться.