Чому не варто довіряти індексам з авторитетних джерел
Богдан Кузьмич піднімає важливу тему маніпуляції відомих індексів недемократичними країнами. Нам, громадянам, важливо знати ці особливості. А то часто індекси використовуються в нашій публічній площині не як мотвиація до вдосконалення, а як політичний таран.
Чому не варто довіряти індексам з авторитарних країн.
Тут The Cato Institute разом з The Fraser Institute опублікували новий рейтинг індексу свободи людини. Як думаєте, наскільки низько там сусідній режим Лукашенко? На 10 сходинок нижче нас? Чи на 15? Хер там, Білорусь має 99 загальну позицію, що на 11 пунктів вище України. Країна в якій тупо на вулицях ловлять людей та катують просто так. Ну щоб справжні протестувальники боялися. Напевно, укладачі рейтингу вважають, що це не така велика проблема, як українські заборони пропаганди сепаратизму та блокування російських сайтів. Закону, котрий би зобов'язував білоруську міліцію катувати затриманих нема. А от на блокування російських сайтів у нас є всі законні підстави. В такому разі, за логікою авторів, у нас менше свобод, бо наші обмеження узаконені.
В принципі, проблема не нова. Ба більше, вона вже має власне ім'я - закон Гудхарта. Він говорить, що коли якийсь показник стає метою, то він перестає бути значущим. Простими словами, якщо в когось є мета поліпшити свої показники і можливість підкрутити їх у лічильнику, то з великою гарантією ці показники й підкрутять. Не будуть менше ув'язнювати за політичними мотивами, а просто підкинуть наркотик і посадять активіста за їх зберігання. Не будуть менше споживати електроенергії, а скрутять показники лічильника. Лише дайте доступ.
Прикладів з міжнародних індексів є чимало. В 2010х аналітики все менше довіряли китайським звітам про стабільний 8% щорічний ріст економіки. Вони почали шукати якісь інші показники з Китаю і порівнювати їх і попередніми періодами. Одним з них вони визначили споживання електроенергії. Китай не змусив себе довго чекати - у 2015 році з'являється повідомлення, що Китайська влада наказала приватним забудовникам тримати увімкненим світло у ще не проданих квартирах.
Або ж путінська Росія. З 2012 року вона піднялася на більше ніж на 70 позицій в рейтингу легкості ведення бізнесу. Звідси логічно уявити, що там з'явилася сила-силенна нових підприємців, як і в інших подібних ситуаціях в інших країнах. Але все відбувалося з точністю до навпаки. За формальним спрощенням комунікації між податковими органами та підприємцем ховалися люди з корочкою, котрі просили долю малую в обмін на безпеку ведення бізнесу. А формальна можливість отримати легкий кредит рідко виконувалася на практиці.
Скажу більше, уряди наймають спеціалістів, які можуть порадити як уряду підняти країну в рейтингу і одночасно не відрізати собі шляхи корупційного збагачення. І чиновник ситі і рейтинги цілі. А для авторитарних режимів будь які рейтинги це ще та спецолімпіада по фалометрії. Ніколи не буде зайвим похизуватися великим розміром. Байдуже, що цей розмір є лише ілюзією.
Білорусь і її рейтинг людської свободи це точно така ж сама фікція. Вірити їй не можна. Як і будь яким іншим індексам з авторитарних країн.
