Раніше я був комуністом...
Раніше я був комуністом у своїх ідеях поки мені не перевалило за двадцять.
Я думав, що це ліки від убогості та нерівності. У мене були досить погані причини, щоб вірити цьому, це помітно озираючись назад, але я відчував, що це була досить сильна віра. Раніше я дотримувався декількох помилкових припущень, які відповідають цим переконанням.
Першим було те, що я вважав, ніби люди по замовчуванню багаті, а не бідні.
Тоді як це навпаки, чому б людям не бути бідними? Ми всі народжені ні з чим, бідність - це стан за замовчуванням.
Раніше я вважав, що кількість багатства у світі є фіксованою, і якщо хтось щось має, це обов’язково означає, що хтось має менше. Багатство не дотримується закону збереження енергії, його можна створити і знищити. Обсяг багатства у світі мінливий і зростає в міру збільшення інновацій.
Раніше я думав, що прибуток означає обман. Типу, якщо ви продаєте товар дорожче, ніж ви його купили то ви обманюєте того, кому продаєте, тому що він може просто поїхати туди, звідки ви його отримали. Це змусило мене думати, що кожен, хто є заможним, повинен бути супер шахраєм, і це розгнівало мене, по-справжньому, на багатих людей. Я насправді звик трохи потурати фантазіям "давайте їсти багатих". Зараз я знаю, що цінність товару може бути додана шляхом транспортування до різних місць, додавання до нього речей тощо, і що люди готові платити за речі в одному місці, щоб заощадити зусилля, спрямовані в інше місце, і платять за речі, котрі позбавляють їх труднощів з пошуком кожної окремої деталі та її збіркою. Я також усвідомлюю, що інфанталізував людей, кажучи, що вони не можуть самостійно судити про цінність того, що вони купують.
Так сталось, що я прийшов у світ і був бідним, і поради, які мені давали комуністи, вони були відверто шкідливі. Поради від капіталістів навпаки, здавались набагато розумнішими, ніби у них було розуміння чіткого шляху, як зробити із себе щось вартісне шляхом постійного самовдосконалення, тоді як комуністи радили мені по суті не брати участі в капіталістичній системі більше, ніж це мінімально необхідно, а замість цього сподіватися та планувати майбутнє щоб зробити комуністичну революцію.
Якось я був у хіппі-комуні, і там продавали торти, тому що їх складно виготовляти.
Я просто пам’ятаю, як зрозумів, що в цьому місці, де всі постійно проповідують про те, як речі мають бути безкоштовними, попри це, вони досі беруть гроші за щось, що дорого виробляти. В цей момент, я зрозумів, що в економіці є природні закони, з якими не вийде сперечатись, і яких дотримуються навіть у комуні хіпі.
З тих пір у мене з'явився інтерес до економіки.
З коментарів американського Reddit