Наш підписник Назар Ленківський прочитав статтю на сайті "Заборона". І пише.
....
Там про дівчинку, яка зіпсувала своє здоров'я, бо купила квартиру до 30 років. Набравши кредитів та напозичавши в родичів/друзів, вона працювала без сну та відпочинку, щоб все це позакривати. Як результат вона отримала квартиру-студію в Ірпені, а також хворобу щитовидки та епілепсію. Тепер вона їсть жменю таблеток та шкодує про зроблене. Звична історія людини, яка трохи не розрахувала сил і поспішила. Що важливо, героїня взагалі ні на кого не нарікає, крім самої себе. Хотіла з дитинства власне житло, працювала, вигоріла фізично та морально, тепер має клопіт зі здоров'ям. Логічно якби.
Але потім автори статті додають власні висновки. Наприклад, те, що приватна власність - це дуже дорога форма володіння і краще, якби держава не так сильно її стимулювала. Треба змінити пріоритети, каже "Заборона", місто чи держава мають будувати житло власним коштом (або за кредити), а люди орендувати в них квартири. За виручені гроші держава/місто повернуть кредит та збудують ще житла. А якщо у людей не буде грошей - нічого страшного. Будемо субсидіювати. Таким чином державна політика зміниться, риночок відрегулююється. Люди перестануть виважено заробляти на власне житло, бо держава вже все для них збудувала.
Там ще експерта запросили, який каже, що от у Радянському Союзі було круто - оренда не прибуткова, житловий фонд - державний, а оплата - за рахунок субсидій. Просто Україна повернула не туди, почавши в 90-х масову приватизацію, зараз би роздавали квартири всім підряд.
У висновку автори кажуть, що є лише два стільці для молоді. Цитую: "боротися за адекватну оренду, або помирати на роботах, щоб купити собі квартиру". Якби сайт "Заборона" не був лівацькою помийкою, вони б написали:
"Шановні молоді українці, шануйте своє здоров'я, не кваптесь та заробляйте розсудливо, якщо ви купите житло у 33 чи 37, катастрофи не буде. Не покладайте надій на інших, в тому числі, на державу. Все буде добре".
