Здається час відірватись від улюбленого олів'є та випити трохи Коли))
Сезон зимових свят у розпалі й традиційно на святковому столі - яскраві пляшки із солодкою водою, які у своїй більшості належать двом гігантам індустрії – «PepsiCo» та «Coca-Cola».
І якщо вони зараз мирно ділять святковий стіл і приносять задоволення (хоча і не дуже корисне), то у 1992 році боротьба цих корпорацій за філіппінський ринок, була доволі жорсткою.
Спекотний тропічний клімат і 60 мільйонів потенційних споживачів, зробили Філіппіни 10-им за розміром ринком прохолодних напоїв у світі.
У 90-ті «PepsiCo» болісно втрачала традиційні монополії - конкуренти з «Coca-Cola» витіснили компанію із країн колишнього СРСР та Азії.
Тому, маркетинговий (рекламний) відділ «Pepsi» вирішив дати бій супротивникам із «Coca-Cola», які захопили вже майже 75% філіппінського ринку.
За результатами ретельного аналізу філіппінського споживача, маркетологи знайшли слабке місце більшості мешканців регіону – любов до азарту.
Взимку 1992 року «Pepsi» почали агресивну рекламну кампанію у вигляді лотереї «Number Fever» (Числова лихоманка).
Під кришечкою напоїв компанії: «Pepsi-Cola», «Seven Up», «Mirinda» та «Mountain Dew», розміщувався код із трьох цифр, а виграшні номери оголошували по телевізору під час розіграшів у прямому етері.
Максимальний розмір виграшу складав — 1 мільйон філіппінських песо (40.000 доларів США). Аби заробити таку суму, філіппінцю із мінімальною заробітною оплатою, довелося б працювати майже 23 роки.
Нав’язлива реклама зі слоганом «Ти можеш стати мільйонером» з біл-бордів, екранів телевізорів, радіо та газет змусили філіппінців в прямому сенсі слова битися за солодку воду. Так, 2 людини загинули у бійці за переможну кришечку «Pepsi-Cola», деякі отримували ув’язнення за крадіжки кришечок один в одного.
Продажі «PepsiCo» за лічені тижні зросли на 40%, частка на ринку піднялась до 25%, місцеві заводи із розливу напою довелося переводити на 20-ти годинний робочий день.
Загалом, у лотереї взяли участь більш як 30 мільйонів осіб – тобто половина населення країни.
Ввечері, 25 травня 1992 року напруга досягла свого апогею, коли було оголошено переможне число 349, володарі якого мали стати мільйонерами.
«Улюбленці фортуни» гучно святкували до ранку. Деякі з них телефонували босу чи колегам та розказували їм все, що про них думають та наболіло. Інші кидали дружин та купляли квитки на відпочинок разом із коханками. Дехто кутив всю ніч у найдорожчих закладах та купляв на останні гроші все, що мріяв купити довгі роки.
Єдине, що здавалось підозрілим на цьому святі життя – кількість переможців. Однак якщо сам щасливий, чому б не порадіти за інших?
Зранку наступного дня, коли збуджені переможці почали збиратись під офісами компанії, керівництво «Pepsi» почали усвідомлювати масштаби провалу.
Виявилося, що через помилку комп’ютерної програми переможний номер 349 дістався майже 800.000 філіппінців.
За попередніми підрахунками компанія «PepsiCo» мала виплатити 32 мільярди доларів переможцям!
Коли філіппінці дізнались, що красиве життя мільйонера, яке їм обіцяли останні кілька місяців, скасовується через комп’ютерну помилку - організаторів лотереї були ладні розірвати.
Населення Філіппін традиційно не протестувало проти системної корупції, високих цін та тарифів, злочинців у владі, однак ненависть до «Pepsi» вивела на вулиці сотні тисяч людей.
Зазнали нападів заводи та представництва компанії, вантажівки закидували саморобними вибуховими пристроями. Загинуло 5 осіб, а «Pepsi» довелося евакуйовувати частину персоналу з країни.
Втім, деякі «анонімні джерела» стверджують, що підтримкою протестів таємно займались конкуренти з «Coca-Cola».
Судові позови призвели до зобов’язання «PepsiCo» виплатити кожному переможцю по 18 доларів, що склало майже 10 мільйонів доларів додаткових втрат.
Загальні втрати «PepsiCo» від цього провалу на Філіппінах з урахуванням знищеного майна склали загалом 20 мільйонів доларів замість очікуваних 4 мільйонів.