Наш постійний автор Boris Moroz про першу спробу держави роззброїти військову аристократію у Японії.
Наш постійний автор Boris Moroz про першу спробу держави роззброїти військову аристократію у Японії.
Сайго Такаморі. Той, що не віддав меча.
У другій половині 19 століття у Японії відбулася так звана громадянська Війна Року Дракона. Армія імператора Мейдзі перемогла армію сьоґуна Токугави, положивши край Сьоґунату та початок Імперії.
В тій віні, імператорське війско вів у бій бровастий велетень Сайго Такаморі. Виходець з провінції Сацума, він ніс своїм мечем помсту за 250 років приниження після поразки при Секігахарі. Ненависть до клану Токугава передавалася поколіннями у провінції, де пам'ятали, що битва за державу тоді була виграна зрадою.
Але, покінчивши з владою Токугави, Такаморі опинився в опозиції у новому уряді. У Японії, заново відкритій світові, настав період моди на все західне та сорому за все рідне.
Традиції вмирали на очах, замість класичних зачісок та кімоно з'являлися сюртуки, бороди та вуса.
Здавалося що та самурайська Японія, країна романтики та войовничості, мечів та хризантем, загине, і замість неї буде ще одна звичайна вестернізована країна.
Такаморі залишив пост міністра армії та організував мережу приватних шкіл, де навчав юнаків самурайским принципам честі. Імператорська влада ставилася до нього все більш негативно.
Так, Мейдзі створив перший в історії парламент, але не для того, аби там перемогли противники його курсу. Формально вестернізована Японія ставала все більш авторитарною. У рідній провінції почали ловити агентів, посланих наглядати за впертим самураєм.
Тим часом, серед самурайства зростало невдоволення. Самураї стерпіли ліквідацію ханів (територіальних одиниць), позбавлення титулів, навіть позбавлення пенсій.
Одного не стерпіли - указу Хайто:рей (廃刀令) 1776 року. Про заборону самураям носити мечі.
Меч був для них частиною тіла та частиною особистості. Це була не просто спроба роззброїти, це було намагання зламати аристократів зсередини.
У Сацумі почалося повстання, яке переросло у війну, Такаморі обрали командувачем.
Нажаль, спроба штурму замку Кумамото виявилася невдалою. За підтримки морської артилерії та чисельної переваги, імператорські війська змогли оточити те розбити армію Такаморі у битві за гору Табарудзака. При цьому, державні війська зазнали важких втрат. Вирватися вдалося п'ятистам воїнам, їм запропонували здатися. Самураї відмовилися.
Наступний бій відбувався біля замку Шірояма, вціліло та відступило лише 40 повстанців. Такаморі більш за все переживав, що не зможе загинути, як самурай - в нього влучили з гвинтівки, і він бів заслабкий, аби зробити сеппуку.
Муки Сайго обірвав його соратник Беппу, що відрубав голову командира. Після чого, останній отряд повернувся до замку, аби загинути в бою.
Такаморі так і не дізнався що за періодом сорому за все своє та схиляння голови перед всім іноземним, йтиме період патріотичної реакції. Що вестернізована Японія Мейдзі, з парламентом та вусатими азіатськими джентльменами у смокінгах народить чудовисько, яке заллє кров'ю пів-Азії.
І часи влади традиціоналістів Сьоґунату Токугава згадуватимуться як найбільш мирний період історії країни.
Незважаючи на поразку, Сайго входить в число "Трьох Видатних Героїв Реставрації Мейдзі", пам'ятники йому прикрашають японські міста.
Він залишився в історії, як людина, яка виконала багаторічний обов'язок помсти за зраду при Секігахарі, як людина, що боролася проти руйнування традицій, які вважала цінними, та за право вільних людей носити зброю. І віддала життя за свої переконання.