Serhii mykhailets розбирає перу та її шлях розвитку

​​Serhii Mykhailets продовжує розбирати Перу та її довгий шлях розвитку. Знов з чудовим повчальним текстом. Перша частина буде в коментарях.

Частина 2. Військові з лівими поглядами теж існують

Історія Перу чудово демонструє нам, що немає сенсу сподіватись на військових, які прийдуть і зроблять ринкові реформи, “пересадять усіх корупціонерів і от тоді ми заживемо” (с).

Хунта "третього шляху" (1968-75 рр)

Хунта Хуана Веласко мала ліві і націоналістичні погляди. Вони відразу ж проголосили свою програму (План Інка), де зазначалась підтримка широких мас населення, знищення клятих олігархів, латифундистів, іноземних бариг і інших ворогів «простого народу».

Для того, щоб нарешті простий нарід зажив, вони націоналізували заводи, шахти, цукрові і тютюнові латифундії, частину медіа, авіацію, банки і страхові. Оголосили курс на єднання перуанців, підвищення соціальної захищеності і зменшення впливу інших країн і великих власників. Було оголошено аграрну реформу, у рамках якої обмежили право володіння до 150 га на рівнинах і 55 га у горах. Частину латифундій було перетворено у кооперативи. Заводи, які не було ще націоналізовано – змушували розподіляти 10% прибутку на робітників. При кожному заводі створювались робітничі общини, метою яких було забезпечити перехід 50% власності заводу у руки робітників.

Незважаючи на такі соціалістичні кроки, економічний розвиток практично не постраждав, через те що неефективна планова модель економіки закладалась поступово. ВВП продовжувало рости, хоча і все меншими темпами. Так, у 1975 р. держава контролювала 31% підприємств, 66% банківського сектору, 75% експорту, 50% усіх капітальних інвестицій та 33% робочих місць. Такі кроки привели до руйнування частини економіки Перу, створення гігантських неефективних державних компаній, а також непідйомний розмір державного боргу. Ситуація в економіці погіршувалась, а грошей стало не вистачати на забезпечення бюджетних видатків (у соціалістів є велика проблема – у них завжди закінчуються гроші).

Економічні проблеми призвели до нового перевороту військових, які вважали, що лівий курс - це дорога не туди.

Нова хунта, старі проблеми (1975-80 рр.)

На фоні цього в серпні 1975 р. до влади приходить консервативний військовий Бермудес, який оголосив про продовження соціалістичного курсу, але буквально за рік, більшість високих чинів з лівими поглядами були або арештовані, або вигнані, а Бермудес оголосив про початок Другої фази Революції початої Веласко.

Друга фаза полягала в лібералізації як економічних відносин, так і суспільства в цілому. Літом 1976 року відпускають курс нацвалюти, щоб зменшити навантаження на бюджет, знімають обмеження на експортно-імпортні операції, дозволяють іноземцям створювати банки і підприємства,лібералізували відносини між робітником і роботодавцем, надали податкові стимули підприємствам та іноземним інвестиціям. Також дозволяють роботу приватних газет, теплішають стосунки з демократичними країнами, скликають парламент. У 1979 р. було прийнято нову конституцію.

Проте з економічної точки зору, все йшло не так гладко. Через пізні ліберальні реформи (тільки через рік-два почались перші кроки) усе падіння припало на середину правління Бермудеса, через що він став усобленням усіх бід в очах населення.

Економіка досягла свого дна 1978 р. і уже у 1979 р. ми бачимо поступове економічне відновлення: 4% росту ВВП, скорочення видатків бюджету з 21% до 15% ВВП, зменшення дефіциту бюджету з 10% до 1% ВВП і зменшення боргу держави з 55% до близько 30%.

Проте ще свіжі рани від різкого обвалу купівельної спроможності не могли бути перекритими покращенням економіки і у 1980 р., під політичним тиском парламенту, профспілок і населення, Бермудес ухвалює рішення про проведення демократичних виборів де виграв скинутий у 1968 р. президент Белаунде.

Ці вибори дали початок десятиліттю, яке нащадки назвали "Втраченим".

В наступній статті ми розберемось чому так.