Злочин щодо відповідальності.
Перепади ринку - річ природня і є ознакою життя. Пізнаючи яке, ми стаємо дорослішими і відповідальнішими. Нагадаємо, що тихо і спокійно лише на кладовищі.
Так от, замість того, аби українці відчули цю природність, і наступного разу при спаді ціни на газ на світових ринках вони б думали, як заощаджені гроші вкласти в енергоефективність. Навіть частково за допомогою державних програм. Хай так для початку.
Та влада спочатку приписувала падіння ціни на тепло собі. Чим підживлювала патерналістичні настрої. А потім вирішила, що час погратися на інфантильності визнаючи не окремих українців з низькими доходами, а майже всіх вразливими.
І це - злочин. Злочин проти української нації і її майбутнього.
Як можна будувати заможну країну де у тебе немає умов до дорослішання і росту відповідальності? Де все населення визначається вразливим і якому постійно хтось щось винен.
Зрозумійте, наша держава, вона має бути не про те, що хтось комусь винен. Вона про те, як нам українцям безпечніше жити і розвиватися в реальному складному світі.
А натомість за допомогою держави, у українців забирають цю можливість відчути реальність. А отже вирости, подорослішати і стати заможніше. Забирають можливість в першу чергу самим дбати про себе, даючи відповіді на зовнішні виклики.
Ми маємо і можемо робити ринок диверсифікованіше, а ціну через конкуренцію, відповідно, прийнятнішою. Але ресурси будуть коштувати гроші. І будуть мати маржу для того, аби ці ресурси постачати. А що нам пропонують натомість? Пропонують аби нація відчувала, що ресурси не коштують повних грошей. Брєжнєв прям вітає в повітрі.
Так от, в розвинених країнах навіть державні підприємства мають маржу. Багато хто розповідає про норвезькі державні компанії, але в заможних країнах, в таких як та ж Норвегія, ніхто не нападає на ціну. Її не визначають постановою уряду. На неї можуть впливати політиками, але не лізуть в ціну. Адже це відривання від реальності, а отже втрата національних ресурсів і майбутнього.
Короче, влада і еліта, яка замість умов відповдіальності і розвитку обирає патерналізм - забирає у країни майбутнє. І від цього нині дуже зле.
Бо годі думати, що поки українці не навчаться самі закривати свої базові потреби, можна досягнути якогось прийнятного рівня. Так і існує країна, для якої 10 тис ВВП - космос. І яка легка жертва для сусідів.
P.S. Хоча залишається шанс, що ми маємо справу з політичним торгом перед місією МВФ. На це нині лише надія.
