Чому Макдональдс провалився в Болівії?
Болівія - це єдина країна Південної Америки, де зараз немає жодного ресторану Макдональдс. Але так було не завжди…
Якщо ви задасте це запитання в Google - типу “а чого так?”, то російськомовний гугл вам скаже, що населення Болівії просто любить домашні пиріжки і йому не подобається “пластикова їжа”, а англомовний гугл розповість цікаву макроекономічну історію.
Перший ресторан Макдональдс з’явився в Болівії в 1997 році. Саме тоді ця країна оговталася від кризи і почала потроху оживати. Перша точка з великою буквою “М” викликала ажіотаж і шалені черги. Люди стояли годинами заради того, щоб скуштувати сендвіч з картопелькою і запити колою. Батьки водили своїх дітей відзначати дні народження в кімнату з Роналдом Макдоналдом, а офісні клерки проводили зустрічі з компаньонами за швидким обідом. Словом, - все як у людей.
Пройшло трохи часу - з’явилося адаптоване болівійське меню з їх традиційними пиріжками, відкрився десяток точок у різних містах і все йшло за глобальним сценарієм корпорації.
Але через 14 років роботи компанія закрила усі свої ресторани в країні і забула про цю ідею надовго. Офіційна версія корпорації - навіть найбагатші райони найбільших міст Болівії були збитковими локаціями. Менеджмент компанії порахував, що якщо вони залишаться в цій країні, то збитки від діяльності не тіки не покриються, але і збільшаться. Бо останні 10 років всі ресторани були збитковими.
А що відбувалося “під капотом” цієї всієї історії?
Якщо ви запитаєте у будь-якого болівійця, то він відповість популярну байку аля - “бабусині пиріжки смачніші, а мамин супчик з душею”, ну тут ми сперечатися не будемо, воно і правда так.
А особливо бабусині пиріжки смачніші, коли настала чергова криза в країні і твоя зарплата в середньому 68 доларів, а обід в Макдоналдс тобі обійдеться в 5 доларів та одночасно з тим, на вулиці твого міста є 60.000 вуличних торговців, які можуть із сумки на зупинці продати комплексний обід з м’ясом, рисом, супом, компотом і салатом за 1 долар.
Місцеві соціалісти також не гальмували. Лівий популіст президент Моралес вирішив проїхатися на цьому хайпі із закриттям Макдоналдс і з трибуни ООН заявив, що його мудрий народ вигнав Макдоналдс, який хотів диктувати свої правила на ринку харчування. І як вишенька на торті - ще й заборонив Кока-Колу в країні. Типу - ми краще будемо пити наш традиційний компот, ніж ці капіталістичні помиї.
Зважена позиція цієї історії, мабуть, могла б бути, що Макдоналдс не зміг адаптуватися на 100% до діяльності в Болівії і помилився з стратегією. Все-таки адаптувати меню теоретично було би можливим, якби ставилася ціль - продавати будь-якою ціною. Але Макдоналдс в першу чергу продає свою специфічну атмосферу в ресторані, яка асоціюється зі швидким ситним обідом під час насиченого дня. На жаль, за цю атмосферу не у всіх соціалістичних країн є можливість платити.
Andrii Sharaievskyi, засновник агенції Шараєвський Маркетинг
