Автор нагадує про голод в північній кореї за часів ссср

Наш постійний автор Юрій Миронко нагадує нам, що соціалізм - це завжди загроза голоду. Цього разу на прикладі Північної Кореї. Де криза розпаду СССР призвела до ще більшої майнового розриву, привілеювання номенклатури, спроба пропагувати дводенне харчування для економії і голод... А також спроба справитися з ним за допомогою підпільного капіталізму і міжнародної гуманітарки.

•••

Голод в КНДР 1995-1999рр

1990-ті роки для Північної Кореї виявились складними, з однієї сторони сильним ударом був розпад соціалістичної табору, а з іншої природні лиха. Ці дві причини і стали головними в масову голоді 1995-1999 pp. Звісно з поправкою, що в КНДР був соціалізм, який не зміг хоч якось справлятися з проблемами.

Передісторія:

Економічна стагнація в країні почалась ще з 1970-тих, до того там було певне економічне зростання на допомозі з СССР.

Вже в 1980-тих почалась економічна криза, країна оголосила дефолт, так як не могла виплачувати по боргам.

Довели КНДР до такого стану зменшення розмірів допомоги від СРСР та активне вкладання ресурсів в мілітаризацію, великі кошти йшли на розвиток та розширення армії, ну і звісно ізольована, соціалістична система ніяк не допомагала в розвитку, а тільки стримувала та перешкоджала йому.

Початок 1990x:

От і прийшли 1990-ті. Розпад СРСР означав закінчення постійної "допомоги" країні, КНДР залишилась без пільг на нафту, власної нафти КНДР не мала. Другим ударом стало скорочення допомоги від Китаю.

При таких умовах ВВП країни різко скоротився вдвічі. На фоні цього в КНДР вже почалось масове недоїдання, ще в 1991 влада почала проводити кампанію з красномовною назвою "Давайте їсти два раза в день"

Дощі:

1995 став фатальним. До економічних проблем додались і погодні. Дощі призвели до того, що були знищені практично всі посіви, в першу чергу рису та кукурудзи. Постраждали й вугільні шахти, від яких залежала енергетична система Північної Кореї.

Капіталізм:

На фоні всього цього в країні почались ринкові відносини у населення, на очах ріс підпільний ринок який й існує і зараз. Про нього треба буде розповісти окремо.

Класова нерівність:

В країні їжу розподіляли по талонам. І "неочікувано", в країні з’явилась класова нерівність. Представники влади могли розрахрвувати на більшу кількість їжі чим звичайні робочі. Жителі столиці теж опинились в більш привілегійованому стані, на краще харчування також могли розраховувати й армійці, так як голод, голодом, а мілітаризація та армія понад усе. До того ж, якщо основу раціону представників влади та жителів Пхеньяну становив рис, тим часом як робочих з провінцій годували кукурудзою.

Міграція:

Покинути КНДР офіційно неможливо, але були люди які намагались це зробити. Точних даних про міграцію немає, відомо що лише що основною країною для міграції люди розглядали не Південну Корею, а Китай. Багато з них хотіли поселитися в прикордонній з Північно Кореєю місцевості, де проживала корейська більшість.

Вирішення проблеми:

Основою для вирішення проблеми стала гуманітарна допомога з різних країн. Крім КНР, активно допомагали США, Південна Корея, Японія, Канада та інші країни. в тому числі країни ЄС. Найбільший внесок зробили США. Завдяки діям цих країн масовий голод вдалось зупинити, але щоб він не повернувся знов в країну надходила постійна гумунітарна допомога, аж до 2011.

Реформи:

Побачивши який "прекрасний" корейський соціалізм сама влада вирішила трохи "покращити" свою систему. з’явились зародки приватної власності та сімейні господарства.

Саме ці дії є одними з основних, які допомагають не повернутись в ситуацію 1995-1999рр.

Інвестиції:

КНДР почала шукати інвесторів, в основному з Китаю, в 2003р інвестиції КНР складали 1 мільйон $, а вже в 2004 становили 200 мільйонів $. В останні роки всі інвестиції в країну не перевишують 100 мільйонів $ в рік