У ніч 9 лютого 1918 українські війська покинули Київ.
Столицю захопили більшовики.
«Ми їм покажемо, дайте тільки добратися до Києва. Якщо буде потрібно, не постою ні перед чим: каменя на камені не залишу в Києві. Мешканців не жаліти, вони нас не жаліли, терпіли хазяйнування гайдамаків. Ми їх всіх перестріляємо та переріжемо. Ми їм покажемо, нема чого боятися кровопускання. Хто не з нами — той проти нас», - говорив напередодні командувач радянських військ Микола Муравйов.
І дотримався слова.
Комуністи почали безпощадну розправу.
На території Маріїнського палацу, який став штабом загарбників – проходили масові розстріли. Смертників роздягали до гола і тут же ділили їхній одяг між собою. Під час терору застосовувалась хімічна зброя: «Ми йдемо вогнем і мечем встановлювати радянську владу. Я зайняв місто, бив по палацах і церквах ... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня Дума (Києва) просила перемир'я. У відповідь я наказав душити їх газами. Сотні генералів, а може й тисячі, були безжалісно вбиті ... Так ми мстилися. Ми могли зупинити гнів помсти, проте ми не робили цього, тому що наше гасло - бути нещадними!»
Відбувалися грабежі, насильства, вбивства. Були розстріляні представники інтелігенції, вояки та цивільні громадяни. За різними підрахунками жертвами різанини стали від 2 до 3 тисяч осіб.