Микола міхновський вперше проголосив ідею незалежності україни в 1900 році

​​19 лютого 1900 року в Харкові Микола Міхновський виголосив свій реферат «Самостійна Україна», де фактично вперше було проголошено ідею державної незалежності України.
Ця робота залишається актуальною й зараз, хоча минуло більш як 100 років від її створення. Напевно, це означає, що ми, українці, ходимо по колу і робимо одні й ті ж помилки, а не правильні висновки, на жаль.

Для Міхновського питання державотворення стояло на першому місці. Велику увагу він надавав створенню українського війська.

У «Самостійній Україні» автор, зокрема, вказував на порушення з боку росіян домовленостей з українцями, укладених у Переяславі в 1654 році. На думку Міхновського, ними було передбачено створення конфедеративної держави, бо під час повстання Богдана Хмельницького виникла українська держава. Російська ж сторона знищила цю державу й розпочала політику зросійщення.

Він запитував: «Яким правом російське царське правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче зі своїми рабами? Яким правом відносно нас, тубільців своєї країни, видано закон з 17 травня 1876 року, що засуджує нашу національність на смерть? На підставі якого права на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено винятково росіян (москалів) або змоскалізуваних ренегатів? На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів? Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає на користь російської нації, плекаючи й підтримуючи її науку, літературу, промисловість і так далі».

Міхновський був переконаний, що «українська нація платить «данину» не тільки матеріяльними добрами, але навіть психіку та інтелект її експлуатують на користь чужинців. І не тільки панує над Україною цар-чужинець, але й сам Бог зробився чужинцем і не вміє української мови».

Міхновський вважав, що, попри складні обставини, українці мають достатньо сил, щоб протистояти денаціоналізації й створити власну незалежну державу: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ».

Закінчує свою "Самостійну Україну" Микола Іванович висновком: «Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято в нас теж силою. Наша нація довго нездужала, але нині вже стає до боротьби. … Ніч була довга, але ранок наблизився, і ми не допустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб'ємо їх до схід сонця свободи. … Ми не хочемо довше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі.

Нас горстка, але ми сильні нашою любов'ю до України! … Усіх, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. … Вперед! Бо нам нікого надіятись і нічого озиратись назад!»

via Видавництво Марка Мельника