7 березня 1573 року Іван Федорович відкриває у Львові одну з перших друкарень в нашій українській історії.
Спокійно, без тиску, з дозволу польського короля, керівництва міста і за підтримки місцевого братства і української шляхти.
Разюча відмінність від Московії, звідки втік друкар. Де йому спалили типографію.
І тут ми хочемо наголосити на цьому. Та дещо повернутися в теорію і історії економіки.
Йозеф Шумпетер, чудовий економіст і поборник свободи, ввів у обіг поняття - творче руйнування.
Суть його: в процесі підприємницької діяльності, коли діють права і закони, інститут власності, а також свобода кункуренції, підприємець здатний запропонувати людям нову, якіснішу послугу. Яка може йти навіть проти існуючих індустрій, практик, підходів. Яка може вимусити десятки і сотні тисяч людей спочатку втратити роботу, а потім перелаштовуватися. Як от автомобілізація замінила екіпажі. Чи, як друкарські машинки були витіснені комп'ютерами.
Творче руйнування - один з чинників розвитку суспільства, цивілізації, ринків. І яскравий індикатор того, чи є країна цивілізованою.
Так от, повертаючись до друкарства через призму творчого руйнування. Лобізм принципів старого підходу завжди може зупинити інноватора, зарегулювати, нагнати первірки і тиснути, або ж взагалі спалити людині її справу.
Як це і сталося в Москві з Іваном Федоровичем. Який загрожував своєю справою цілій індустрії написання книг московськими монахами. Також Іван був з простого походження, і це теж не дозволяло йому захистити себе. Маючи ворогів зі знаті, він легко програв боротьбу і вимушений був покинути Москву.
В Україні ж його чекали. Чекали на його друк. Чекали шляхтичі, священники, монахи і всі, хто невдовзі зробить освітнє диво. Коли Україна буде відрізнятися від сусідів значною кількістю людей всіх статусів, які могли писати і читати. Бо будуть створені академії і школи при церквах.
І тут відкривається ще один аспект. Ми часто чуємо від російський пропагандистів, і від проросійськиз в Україні. Що ми не здатні до модерну, до розвитку, цивілізації.
І це відверта брехня. До нас тікали, в свободу. Будуть і далі. Головне нам тримати свободу і суверенність. І йти на Захід.
Ми на це здатні. Ми здатні сприймати нове і поважати конкуренцію. Треба лише згадати. І не слухати ворогів.