Як розв'язати проблему доріг (хто їх повинен будувати й чому)
Ми постійно критикуємо державу за те, що на будівництві доріг політики й чиновники розкрадають астрономічні суми. Все виглядає так, що в країні немає жодної людини, яка не знала б, що дороги, які ми маємо, насправді коштують у кілька разів дешевше, ніж на них виділяється грошей з державного бюджету.
Але чому ми вирішили, що дороги можна будувати й обслуговувати дешевше? З чим (з якими такими об'єктивно необхідними витратами на будівництво доріг) ми порівнюємо, з нашої точки зору, завищені витрати держави?
Очевидно, що будь-хто, хто критикує подібне марнотратство (неефективність) держави, має на увазі, що він сам або будь-хто з його знайомих, хто хоч трохи розбирається в будівництві, будував і обслуговував би дороги набагато дешевше. Іншими словами, будь-яка людина, яка критикує в цьому питанні державу, робить це на підставі усвідомленого (а часто і неусвідомленого) порівняння ефективності держави й приватного підприємця.
Виходить, що кожен з нас прекрасно розуміє, що дороги, які прокладаються й обслуговуються приватними підприємцями були б дешевші і якісніші, ніж ті дороги, які ми маємо зараз.
Але парадокс полягає в тому, що якщо запитати будь-якого з нас, чому дороги досі в руках держави, а не підприємців, відповідь буде однозначна - приватним особам "не можна довіряти" будівництво й обслуговування доріг, тому що доступну і якісну дорожню інфраструктуру "здатна" забезпечити тільки держава.
Ну, не парадокс? Так, парадокс!
Зазвичай, під час обговорення доцільності-недоцільності перекладання турботи про дорожню інфраструктуру на плечі приватних підприємців, виникає питання, чи зможуть люди оплачувати проїзд по приватній дорозі? Відповідь на це питання - так, зможуть. Просто тому, що платити за користування дорогами нам доведеться менше, ніж зараз. Більш того, у багатьох випадках проїзд по дорогах буде взагалі безплатний.
Пояснювати подібний "феномен" можна довго. Наведу тут лише пару аргументів.
1. Зараз ми платимо за проїзд по державних дорогах через акциз на паливо та інші транспортні податки. Кожен з нас оплачує ці державні збори або безпосередньо, або оплачуючи проїзд в приватному або громадському транспорті (бо податки завжди включені у вартість проїзду). Тому після переходу від державних до приватних доріг, для тих, хто користується дорогами, нічого не змінитися. Зараз всі збори з вашого транспорту і з куплених вами квитків на проїзд йдуть до державного бюджету, а в умовах приватних доріг рівнозначні їм платежі будуть йти приватним власникам доріг. При цьому, дороги стануть якіснішими і їх буде більше.
2. При переході на приватні дороги користування дорогами часто буде безплатним. Тому що приватні власники доріг вміють і будуть мати можливість окупати будівництво та утримання доріг непрямими способами. Згадайте, жоден власник приватного торгового центру не бере з вас плату за те що ви по ньому переміщується і користуєтеся його інфраструктурою: опаленням, кондиціонуванням, освітленням, естетично приємним інтер'єром, місцями для відпочинку, інформаційними покажчиками, охороною, ескалаторами, ліфтами та іншими благами цивілізації, які створені й обслуговуються приватним власником торгового центру. Створені та обслуговуються їм за свої гроші (а не за зібрані з нас податки або якісь інші примусові платежі).
І на закінчення, ще один аргумент на користь приватних доріг.
Для того, щоб в Україні довести до ладу наявні сьогодні дороги, потрібно понад 100 млрд доларів! Таких грошей на дороги в державному бюджеті України немає і в найближчі десятиліття не передбачається. А приватні підприємці вже сьогодні мають можливість і бажання виділити на будівництво і ремонт доріг суму, яка у багато разів перевищує ці 100 млрд доларів.
Отже, вибір за нами: дороги приватні чи державні?
via Михайло Чернишев