Срад депортував куркульські сім ї в сибір і на дальній схід

​​20 березня 1931 року Рада Народних Комісарів СССР видала постанову №48 «Про переселення куркульських сімей». Було виділено 6.457.000 рублів на здійснення депортації селян в райони Сибіру і Далекого Сходу.

Більшовики прийшли до влади, в основному, завдяки селянам. Багато жителів села вірили, що ті дійсно виконають свої обіцянки про розподіл державних і поміщицьких земель між ними. Та коли ті прийшли до влади, все виявилось не так просто.

Почалась систематична експлуатація села, направлена на повне його винищення, з метою створення в майбутньому класу ідеальних мовчазних рабів, які працюють, і при цьому не вимагають за це нічого в замін.

Коли радянська влада досягла достатньої сили, то і це нищення досягло апогею. В першу чергу боротьба проводилася проти хазяйновитих заможних селян, яких комуністи називали куркулями, адже вони найчастіше були найбільшими противниками радянської влади.

Почалися конфіскації майна, депортації, розстріли найбільш «неугодних». Багато бідноти водночас підтримували такі дії. Використовувалась давно відома тактика: спочатку розділити, а потім добити по окремості.

Так і сталося. Як тільки куркулі перестали становити собою загрозу, комуністам вже зовсім стало просто дотиснути інших жителів села. В СССР проводилася індустріалізація, і нові «соціалістичні» міста потребували багато дешевого продовольства. Дешевим його зробити вирішили встановивши нереальні норми виробництва для вже сформованих колгоспів. Ті, хто ще вчора допомагав у винищені куркулів, вже сьогодні самі помирали від голоду. Почався Голодомор.

Після того, як традиційна організація сільського господарства була абсолютно зруйнована, виробництво різко впало і навіть звичайні норми, що були раніше, стало виконувати не можливо. Міста теж поглинула продовольча криза.

Така ось вона, модель досягнення соціальної справедливості.

Нам слід пам’ятати й сьогодні, коли нам здається, що протиправні дії проти якоїсь групи населення нас не зачеплять і слід промовчати, то це може призвести до того, що завтра будуть утискати й нас, а інші так само не будуть звертати на це уваги.