26 бакинських комісарів прославляли в ссср за боротьбу за народне щастя
Хто в СРСР не знав про 26 бакинських комісарів, які боролися за народне щастя, за що їх убили "імперіалісти й контрреволюціонери" У кожному місті була вулиця "26 бакинських комісарів".
Про них знімали фільми, писали книжки; в їх честь називали піонерські дружини й цілі міста. Досі ті, хто вважає себе "радянськими людьми" переконані, що вони герої. Але... Радянські люди правди про них як раз і не знали.
Черговий урок "історичного лікнепу" ми й присвятимо цим "героям" радянської пропаганди. Отже, пристібайтеся до крісла нашої машини часу і... поїхали.
30 березня 1918 більшовики влаштували в Баку страшну різанину. Використовуючи гострі міжетнічні розбіжності, вони спровокували спалах насильства між вірменами й азербайджанцями.
Як спровокували? Обстріляли свій же кінний загін, що складався з вірменів і росіян, і звинуватили в усьому азербайджанців. Негайно загони більшовиків і їхні ситуативні союзники з вірменської партії "Дашнакцутюн" кинули понад 10 тисяч заздалегідь підготовлених і мобілізованих бійців проти азербайджанського населення.
Метою всієї цієї мерзотної провокації було знищення місцевої опозиції в особі азербайджанської партії "Мусават". Її треба було видалити з Баку. Вдумайтеся - більшовики прагнули очистити столицю Азербайджану від азербайджанців, спираючись на ворожих їм вірмен.
В ході різанини було вбито близько 12 тисяч азербайджанців. Це приблизно кожен п'ятий. Велика частина мешканців міста бігла.
В результаті влада виявилася в руках знаменитих "26 бакинських комісарів".
То була інтернаціональна банда нелюдів: 8 вірмен, 7 росіян, 5 євреїв, 2 грузинів, 2 азербайджанці, 1 латиш, 1 грек на чолі з особистим представником Леніна на Кавказі Степаном Шаумяном, який, не соромлячись, писав про події 30 березня 1918 року:
"...ми скористалися приводом, першою спробою збройного нападу на наш кінний загін, і відкрили наступ по всьому фронту... у нас були вже озброєні сили - близько 6 тисяч осіб. У «Дашнакцутюн» було також близько 3-4 тисяч національних частин, які були в нашому розпорядженні. Участь останніх додала почасти громадянській війні характер національної різанини, але уникнути цього не було можливості. Ми йшли свідомо на це".
До речі, влітку 1918 року ці товариші ледь не спалили Баку дотла. Це була вимога "найлюдянішої людини" - товариша Леніна, який доручив цю справу головному чекісту Бакинської комуни Тер-Габріеляну, виділивши для 26 бакинських комісарів 50 мільйонів рублів.
Знищення величезного міста зірвалося тільки тому, що чекісти не встигли все підготувати - довелося терміново тікати.
А розстріляли цих "борців за народне щастя" зовсім не імперіалісти й не "контрреволюціонери".
Їх прикінчили есери, сиріч, соціалісти-революціонери, недавні союзники більшовиків або навіть однопартійці деяких з комісарів. Наприклад, есером був Григорій Петров, військовий комісар Баку.
via Павло Бондаренко