Скандинавський успіх не від соціалізму а від ринкової економіки
Часто від прихильників лівих ідеологій ми чуємо, що, мовляв, подивіться, як ефективно себе показує соціалізм в Скандинавських країнах. Дійсно, Швеція, Норвегія, Фінляндія і Данія можуть похвалитися мало що не найвищим рівнем життя у світі. Та чи дійсно цьому причиною є соціалізм, чи, як виявляється, зовсім навпаки? І в чому помилковість прихильників соціалістичних поглядів наїзду на буржуазію і підприємців коли вони захищаються Данією, або Фінляндією… Розгляньмо на прикладі Швеції.
Нам часто розказують, що Швеція – країна, де чим людина багатша, тим більше вона платить податків. Насправді ж, це зовсім не так.
Дійсно, деякі податки в Швеції прогресивні. Окрім податку на майно, це ще й податок на прибутки фізичних осіб. Тобто той податок, яким в основному обкладається середній клас, робітники і малий бізнес.
Залежно від річних прибутків, він складає:
• 0 % від 0 SEK до 18 800 SEK
• Приблизно 32 % (приблизно 11 % для лену та 20 % податків для комуни, що є середніми цифрами по Швеції): від 18 800 до 468 700 шведських крон
• 32 % + 20 %: від 468 700 до 675 700 шведських крон
• 32 % + 25 %: понад 675 700 крон
Якщо вам здається, що ця система справедлива, адже завдяки ній податки платить тільки не велика кількість найбагатшого населення, то вам це просто здається. Середньостатистичний швед заробляє 350 тисяч крон в рік (29 тисяч доларів), тобто, більшість працюючого населення підпадає під 32% податку на прибуток.
Сюди ще додається соціальне страхування, яке за працівника оплачує роботодавець, воно також становить близько 32% від зарплати. Плюс 7% - відрахування у пенсійний фонд.
Уявімо, ви звичайний швед з річною зарплатою 350 тисяч крон, наприклад. З них ви заплатите 32% податку на прибуток і 7% пенсійного страхування + роботодавець платить за вас соцстрахування в розмірі 32%, тобто податкове навантаження на зарплату складає 71%.
Тобто, саме «простий пролетаріат» Швеції і оплачує більшість соціальних послуг, які надає країна. А що тоді з юридичними особами, середнім і великим бізнесом?
Податок на доходи з капіталу, наприклад, оренди приватних активів, дивідендів, прибутків від продажу активів та виплати відсотків, фіксований, становить 30%. Корпоративний податок також не високий - 22%. Якщо ви глянете на графік, то помітите, в більшості Скандинавських країн цей податок нижче середнього рівня в списку розвинених країн.
Так ось що виходить, в «соціалістичній» Швеції, «кляті буржуї» платять податків в середньому втричі менше, ніж середній клас, «пролетаріат»!
А все тому, що для соціального договору цих країн притаманний широкий спектр соціальних послуг, які надаються суспільством, але це також означає й те, що сплачувати за нього буде середньостатистичний швед. Там солідарна система, а не система, де злі буржуї діляться з бідним народом. У них є розуміння, що суб’єкти, які розвивають капітал, мають робити це в комфортних умовах. Так от з податками для них і з регуляціями, про що ми неодмінно будемо ще писати, там все достатньо нормально.
Щодо України, то така система є практично неможливою. Високі податки зі споживання і з зарплат середньостатистичного жителя є особливістю цих країн. Адже така культура суспільного управління базуються на їх традиціях і лютеранському впливі. Для України це не є взірцем. Особливо, якщо враховувати, що такий соціальний договір був запущений в країнах Скандинавії вже після того, як там було сформовано доволі сильну економічну базу.
Отже, прихильникам "поділити і розділити і роздати", варто дивитися не на країни Скандинавії. Де кожна копійка навіть в соціальній системі вираховується продуктивністю на кожний вкладений долар. А на Венесуелу, КНДР і інші соціалістичні країни. Де справді борються з буржуями і підприємцями. І перестати капіталістичні країни Скандинавії називати соціалістичними.
