Закон про декомунізацію набув чинності шість років тому

​​Рівно шість років тому, 9 квітня 2015 року набув чинності Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", який поклав початок декомунізації.

Багато хто, особливо люди совєтських поглядів, скажуть: "Яку користь він приніс? Ну, перейменували вулиці, населені пункти, знесли пам'ятники, і що з цього людям, суспільству? Це ж наша історія!"

Так говорять тільки ті, хто не розуміється ні в психології, ні в історії, ні в економіці.

Усі роки радянської окупації й навіть вже за часів незалежності наскрізь були просякнуті комуністичною пропагандою. У людських головах твердо закріпились міфи про «ковбасу за 2.20, пломбір, все натуральне, як ми тоді добре жили, по справжньому» і найстрашніший «росіяни нам брати». Хоча ми вже визволились з СССР, та досі велика частина населення ним жило. А пам’ятники, назви тільки сприяли тому, аби ці тригери щоразу поновлювалися.

Не дарма мудрі люди говорять: «Коли хочеш чогось досягти, оточи себе ним». Ми ж оточили себе радянським минулим, у найлюб’язнішій його інтерпретації. І це робило неможливими будь-які зміни, направлені на реформування системи, закладеної в совку.

Така «консервація» призвела до того, що ми виявились мало що не найвідсталішими з країн колишнього соціалістичного табору. І коли у 2014 році на нас напали росіяни, яких більшість вважало «братами», то нам не залишилось чим їм відповісти. Ми розпродали армію. І навіть аби забезпечити її залишки в нас не було грошей. Знову ж, значна частина населення Донбасу і Криму, регіонів, які найбільше ностальгували за СССР і симпатизували до Росії, стала на сторону ворога.

Так ось, події 2014, війна, Майдан, призвели до перевороту в масах. Люди зрозуміли, що росіяни нам ніякі не брати. І через це руйнувалась уся совкова парадигма.

І декомунізація стала як ніщо доречною, аби допомогти суспільству визначитись до кінця, що росіяни – вороги, а СССР і комунізм – зло.

Ми позбулися тягаря минулого. І все більше людей стають на сторону здорового глузду. Тому тепер зміни – невідворотні.