Павло скоропадський чому його памятають як очільника україни

​​26 квітня 1945 р. внаслідок бомбардування авіацією станції Платлінґ у Баварії, загинув Павло Скоропадський, гетьман Української Держави. Тому сьогодні трохи про те, чому досі його пам'ятають як одного з найвидатніших очільників України.

Перенесімося у часи Української Революції.

Популістична політика Центральної Ради і її соціалістичні експерименти такі як, наприклад, націоналізація промислових підприємств, землі й розподіл відібраних у поміщиків земель між селянами сильно вдарили по економіці УНР. Щоб врятувати ситуацію, у квітні 1918 було скликано Всеукраїнський хліборобський з’їзд, який призначив гетьманом Павла Скоропадського.

Невдоволення власників заводів, більшість з яких були іноземцями, спричинило агресивний вивід капіталу з країни. Держава не мала достатньо грошей, щоб забезпечити роботу націоналізованих підприємств, через що почались їх масові закриття. Росло безробіття і падало виробництво.

Селяни вели господарство не так ефективно, як це робили поміщики. Результат – зменшення врожаїв і посівних площ, нестача продовольства, аби забезпечити внутрішній попит і виконати зобов'язання по постачанню перед Центральними державами, які в обмін на це обіцяли Україні захист.

В першу чергу Скоропадський скасував дію законів, прийнятих соціалістами й затвердив основоположне значення ринкових відносин в економіці. Про це йшлось в «Грамоті до всього українського народу»: «Права приватної власности – як фундаменту культури і цивілізації, відбудовуються у повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно тимчасового уряду російського, відміняються і касуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих по куплі-продажі землі… В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір приватнього підприємства й ініціативи».

Щоб подолати кризу сільського господарства, селян зобов'язали повернути землі поміщикам і виплатити компенсації за збитки надані великим землевласникам. Завдяки цьому вдалося відновити виробництво продовольства і не тільки виконати зобов'язання перед Австрією і Німеччиною, а й почати експорт продукції в ці країни, що дало значний прилив коштів.

Згодом, через обурення селян, було розроблено проєкт, за яким землевласникам дозволялося мати не більше 220 га землі, а всі інші – викупляла держава, яка згодом мала продавати їх дрібним фермерам. Однак, його не встигли впровадити, адже Гетьманат на той час вже почав втрачати владу.

Кризу промисловості вдалося подолати завдяки проведенню денаціоналізації. Промисловцям повернули підприємства і надавалась посильна допомога у їх відновленні. Таке рішення влади дали дуже позитивний ефект. Скоротилось безробіття. Значно зросло виробництво. Наприклад, видобуток вугілля виріс майже у 2 рази лише за пів року.

Було приведено до ладу фінансову систему: створено Міністерство фінансів, Український державний банк, налагоджено збір податків. Аби подолати залежність від більшовицької Росії, обмежено обіг російського рубля, який швидко знецінювався, а натомість на додачу до українського карбованця введено гривню. В цей час уряд Скоропадського прийняв перший в історії бюджет України.

Завдяки консервативному підходу до організації економіки Скоропадському вдалося відновити потенціал Української Держави, підвищити рівень життя і налагодити міжнародну торгівлю. Та, на жаль, Директорія, яка скинула Гетьманат швидко втратила всі його здобутки й здала країну більшовикам.

Це гарний урок для сучасної України: так, іноді те, що корисно, буває, на перший погляд, неприємним, але не слід йти на поваду популістів, бо інакше втратимо все.