Китай поводиться як імперія зла на думку авторів каналу

​​Повністю доречно було б сьогодні дати Китаю назву, якою Рейган йменував СССР – «імперія Зла». Адже ми бачимо, що китайські комуністи поводяться аналогічно - цинічно й нахабно брешуть про причини репресій і кількість жертв від них у своїй країні, займаються розробкою заборонених видів зброї, придушують свободу в Гонконзі, проявляють агресію до Тайваню, активно ведуть політику колоніалізму щодо країн третього світу.

Та переломним моментом в цій історії сьогоднішній день 1989 року.

Часи були революційними. У Європі руйнувалася «залізна завіса», нації Східного блоку пробудилися до визвольної боротьби, в СССР повним ходом йшла «перестройка». На фоні загальносвітових перетворень, в умовах важкої соціально-економічної ситуації в Китаї помирає авторитетний лідер Ху Яобан. Для тамтешньої інтелігенції й студентства він був аналогом Горбачова. Процесії прощання з Яобаном переросли у мирні демонстрації з вимогою демократизації режиму.

Комуністична влада спочатку показово ігнорувала події в столиці, надіючись на те, що все саме повернеться на свої місця. Коли ж протести почали поширюватись в Пекіні забили на сполох – і розгорнули боротьбу проти «контрреволюціонерів».

13 травня 1989 студенти оголосили голодування аби влада нарешті вийшла на діалог. 15 травня до КНР прибув Горбачов. Протестувальники вважали генсека прикладом для наслідування і мали надію з ним зустрітися. Аби привернути його увагу до руху навіть було виготовлено плакат з написом: «Демократия — наша общая мечта!». Але Горбачов не наважився зустрітися, аргументуючи, що це внутрішня справа Китаю.

Це не підірвало бажання студентів боротися за свободу. 18 травня протестувальники підписали петицію з вимогами до уряду КНР. Після цього у партійної верхівки увірвався терпець. В Пекіні було оголошено воєнний стан, в місто стягувалися війська. Студентів визнали «антидержавними заколотниками», тим, хто приїхав з провінції, наказали вертатися до дому.

Тоді символом нескореності й безстрашності студентів стала статуя «Богині демократії» (на фото).

Розв’язка протесту була близькою. 4 червня 1989 року влада наказала війську зачистити площу Тяньаньмень. 9 червня Ден Сяопін по телебаченню оголосив, що «антиурядовий заколот» придушено і висловив подяку військам, які брали участь в придушенні. За різними даними в сутичках і в результаті страт загинуло до 7 тисяч людей.

У сучасному ж Китаї, згадувати про ці події заборонено. Ніхто в КНР не може нічого ні сказати, ні дізнатися про те, що сталося 1989 року.

Ми, живучи в незалежній, демократичній країні мусимо бути вдячні тому, що в 1991 вирвалися з комуністичного ярма. І повинні продовжувати боротьбу з антилюдським режимом не тільки на Батьківщині, а й у всьому світі.

Учасник Клубу Авторів Капіталіста Головецький Остап