У 1891 році вийшла папська енцикліка rerum novarum про соціальну справедливість

​​130 років тому, 15 травня 1891 була видана папська енцикліка Rerum Novarum, в якій було висвітлено основні ідеї християнської демократії.

Передумовою для створення цього документу стали важкі відносини між робітниками й власниками підприємств, нестабільна політична ситуація й поширення соціалістичних поглядів серед нижчих класів.

Папа Лев ХІІІ усвідомлював, що розповсюдження марксизму може призвести до насилля і як наслідок – багатьох жертв. В енцикліці він висвітлив свої погляди на те, який лад відносин між урядом, бізнесом, робітниками і Церквою дозволить подолати основні проблеми. Папа підтримав право робітників на створення профспілок, відкидаючи при цьому соціалізм і підтверджуючи право на приватну власність.

Перша частина послання викриває неправду й необґрунтованість тверджень соціалістів й відкриває важливість інституту приватної власності. В 12 пункті було пророчо висвітлено справжню суть соціалізму: «Соціалістична розв'язка є шкідлива для спільноти, окрім несправедливості, аж надто ясно, яке замішання і який нелад створились би в цілому суспільному ладі і яку тверду і ненависну неволю принесла б та розв'язка для громадян. Відкрилась би дорога до ворожнечі, взаємних звинувачень і неладу. Замулились би джерела багатств, коли б зник будь-який стимул та особиста підприємливість, а вимріяна рівність не стала б дійсністю — тільки загальним станом зневаги і злиднів». В 2-й і 3 частині послання Папа розкрив основні обов’язки й права Церкви, держави, працівника й капіталіста.

Послання викликало піднесення християнських політичних рухів. З часом було створено перші християнсько-демократичні партії, які стали альтернативою соціалістичним партіям у тодішній Європі. Багато пунктів енцикліки згодом доповнили наступники Лева ХІІІ: Пій XI «Quadragesimo Anno» (1931), Іван XXIII «Mater et Magistra» (1961) і Іван Павло II «Centesimus Annus» (1991).

Християнські демократи зіграли важливу роль у житті повоєнної Європи. Серед найвидатніших діячів слід відзначити батька сучасної Німеччини Конрада Аденауера й одного з основоположників ЄС Роберта Шумана. Сьогодні, найбільшим об’єднанням християнських демократів й консерваторів є Європейська народна партія, на чолі якої стоїть Дональд Туск.