Цікавийфакт: бідні платять ПДВ і акцизів більше, ніж багаті.
У більшості податкових систем податки на доходи, на спадок і на прибуток підприємств приносять менше для скарбниці, ніж податки на споживання (це акцизи, імпортні мита і ПДВ).
Податки на доходи за своєю суттю – прогресивні: що більше ти заробляєш, то більше ти платиш. Це завжди правильно в абсолютному обчисленні, а в ряді країн ще й у відносному – через прогресивну шкалу оподаткування доходів.
При цьому, податки на споживання за своєю суттю – регресивні: особи з нижчими доходами платять щодо свого доходу податків більше, ніж особи з вищими доходами.
Чому так?
По-перше, особи з низькими доходами майже не роблять заощаджень, і всі їхні доходи досить скоро стають витратами. Простіше кажучи, якщо для багатих і середнього класу витрати – це дохід мінус заощадження, то для бідних витрати дорівнюють доходам.
Але є і по-друге. Саме особи з низькими доходами – основні споживачі тютюну й алкоголю, а крім того – вони нерідко грають в лотереї, азартні ігри й роблять ставки. Подивіться фільм про життя в бідних країнах Африки або Карибського басейну: куріння, пияцтво, ставки на спорт, покер і лотереї будуть основою побуту місцевого населення.
Тому будь-яке підвищення акцизів і ПДВ не розв'язує соціальні проблеми, а лише поглиблює їх. Ланцюжок простий: вищі ставки податків, більші ціни, нижче ефективне споживання (це споживання без інфляції й податків), нижчий рівень життя, більше людей потребують соціальної допомоги.
Економіка – дещо складніша, ніж часто здається можновладцям, і, зібравши занадто багато в бюджет сьогодні, можна вже завтра домогтися того, що зберемо менше, ніж збирали учора.
Крива Лаффера – штука майже містична. Оптимальну точку на ній нехай і складно розрахувати, але від того, що ми її не знаємо чи ми в неї не віримо, вона не перестає існувати.
via Олексій Білязе