Є така жахлива маніпуляція. Що продаж землі позбавляє націю цього важливого активу. Зараз трохи про це.
1. Вже сотні років земля не належить нації. Ми зараз упустимо феодальний російський період. Адже тут і так більш-менш зрозуміло. Хоча вже в кінці 19го-поч 20 го ст. земля потрохи почала переходити від феодальних землевласників до фермерів. Процес йшов повільно, і не тіки в земельному питанні. А тому в суспільстві прийнялась ліва ідея. Крайня форма якої здебільшого окупаційним терором встановилась на більшій території України.
По суті створивши ще гірші умови. Де партієць і номенклатура взяла в руки весь капітал. А далі почали проводити жахливі експерименти. Які довели до Голодомору. Отже, при СССР ніколи земля не належала людям. Вона була окупована комуністами. Які керувалися з Москви. І стан цей був не кращий, а то і гірший за окупаційний російсько-імперський.
2. В період незалежності обмеження земельних стосунків, велика частка державної землі а також колгоспна структура с/г привела до того, що ми так і не змогли створити країну малого і середнього землевласника. Йому елементарно було ніде розвернутися. Капітал совітський з колгоспів одразу був використаний номенклатурою. А навіть якщо дивом людина отримувала можливість обробляти свій пай, зробити їй теж це було надзвичайно важко. Адже доступ до нього ускладнювався навіть інфраструктурно. Під'їхати було неможливо. Закласти землю для кредиту, або ж навіть продати її частину, аби отримати гроші для свого бізнесу, теж було неможливим. Бо земля не продавалась. Залишалось лише віддати її.
Так і виходило, що номенклатурі доступ до ресурсів. А людям лише залишалось віддавати паї під оренду.
В такій системі рідко з'являвся класичний фермер. Далі він ж все таки з'явиться. Але не так масово, як би міг.
3. Ситуацію погіршувала величезна кількість державної землі. Яку чиновники користуючись законом про безкоштовну землю, мільйонами гектарів виводили у власність братам і сватам.
Як наслідок, ми мали абсолютно екстрактивну, закриту і непрозору систему землекористування.
І продаж землі, хоч і запізно, але все ж зробить систему куди кращою.
Сюди додається ще один міф. З якого ми починали. Треба розуміти, що продаж землі українцю, або бельгійцю, або французу в Україні, не скасовує факту, що земля в Україні є національним капіталом. Який залишається в юрисдикції України. На який діють закони України. Який можна поправляти, до прикладу забороняючи російському капіталу брати участь у приватизації.
Отже, при введенні ринку землі. Ми з однієї сторони залишаємо її національним капіталом, на який діють закони країни. А з іншої створюємо найбільш ефективні умови її оброблення. При якому саме найбільш вмілий обробляє її і піклується про землю. Від чого виграє вся нація.
Немає прозорішої і ефективнішої системи землекористування, ніж ринок землі. Як раз невведення якого і доводить ситуацію до гіршої. Де ми не маємо ефективних фермерів, які дбають про землю і роблять Україну житницею світу. А як раз маємо ті негативні наслідки, які от вже сталися. Які наче мали бути при за словами маніпуляторів, при введенні повноцінного ринку землі.
