Дійсно, в суспільстві є люди, яким з народження дається все, а є ті, хто має надзвичайні труднощі на протязі життя.
Чому так?
В цьому природа суспільства. Найкраще воно функціонує, коли обов’язки і ресурси розподілені нерівномірно.
І це не залежить від економічної системи. Навіть в комуністичиних країнах, які заявляють, що це не так, ця диверсифікація присутня, і часто навіть більшою мірою, ніж в тих, які просто визнали істину: кожен багатим бути не може і так само довго не можливо, щоб усі були бідні. Так само як не можуть усі бути рівні.
Глянемо на будь-який механізм: різні деталі виконують різну роботу і використовуть для її виконання різні ресурси. Можуть бути деталі, які роблять мало, використовуючи для цього багато енергії, проте без них машина фунціонувати не зможе.
Коли ж всі деталі будуть однаковими, і отримуватимуть однакову кількість енергії – так, вони працювати зможуть. Але це можливо тільки в дуже малому механізмі, який і користі мало дає.
Та також не слід забувати, що шанси даються всім і все залежить тільки від того, яких зусиль людина докладає, аби взяти з них максимальну користь. Тому є люди, які від початку не маючи нічого, стали успішними і відомими на весь світ. А є ті, хто втратили все через свою пасивність.
Бо хоча ми маємо не однакові стартові можливості, та природа дал нам надзвичайний дар, що і відрізняє нас від бездушних машин – створювати їх самим, прагнути. І багато хто його мають, і навіть дехто чудово його використовує.
Тому не скиглім і працюймо. І в житті найбагатших сьогодні людей були моменти, коли вони так, як бідняк на малюнку, шукали роботу, але не здавалися і досягли того, що мають сьогодні, а є і ті, що все мали, але через те, що нічого не робили, з часом все втрачали, і закінчували своє життя в бідності.
