Сьогодні стан на світових ринках не може не радувати українців.
Вартість товарів, які складають основу нашого експорту і завжди вважалися індикаторами нашого росту, тобто, на метали й зернові, злетіли до небес. І це тільки початок. Експерти говорять про новий суперцикл росту цін на сировину.
Це, на тлі відновлення світової економіки після пандемії коронавірусу і пожвавлення міжнародної торгівлі може створити для нас чудові можливості. Та все залежить від того, як ми їх використаємо.
Адже є два шляхи.
Впасти в ейфорію, відмовитися від співпраці з міжнародними донорами, такими як МВФ, котрі вимагають від нас реальних змін, які принесуть користь, і почати розкидуватися грошима реалізовуючи різноманітні популістичні програми, як от збільшення соціальних видатків, витрат на освіту, медицину, регуляція курсу гривні, дотування тарифів модернізація інфраструктури й т.д., не змінивши саму систему, яка обов’язково всі ці перетворення зруйнує, коли сировина знову почне дешевшати, а це станеться неодмінно.
Або вчинити більш тверезо і прагматично: вважаючи на нові надходження можна скоротити податкове навантаження на економіку, затягнути бюджету паски переосмислення ролі держави й створити умови для залучення інвестицій в зростаючу економіку, провести докорінні ринкові реформи, щоб нарешті вирватися з сировинних пут і перекваліфікуватися на виробництво товарів з високою доданою вартістю, що дасть не такий швидкий, але довгостроковий ефект, і дозволить значно підняти рівень життя.
Надіємося, що у нас у владі є розумні люди, яким тривале процвітання України важливіше мимольотного задоволення електоральних запитів і вони зроблять все правильно.
