​​Знову біда в головах наших депутатів.

Побачивши, що стан на міжнародних ринках надзвичайно сприятливий для експорту української сировини, вони хочуть… ввести нього податок, в розмірі 50% від перевищення ринкових цін над тими, що встановлені урядом.

Спитаєте, для чого?

Для подолання зубожіння народу, яке, за переконанням подавачів законопроєкту Олега Дунди, Богдана Яременка й Олександра Аліксійчука, спричинене тим, що «Україна відразу поринула в «дикий капіталізм»». На їхню думку, щоб це виправити слід значно збільшити соціальне забезпечення вразливих верств населення шляхом введення такого податку.

Така недалекоглядність просто дивує.

Бо зрозуміло, що сировина – не може стати основою для суспільного блага. Адже в світі немає жодної успішної сировинної країни, окрім тих, що мають значні запаси нафти й газу, яких в України обмаль. А метали, зерно, сьогодні ціни на них високі, а завтра – вони знову впадуть. І як тоді влада виконуватиме соціальні обов’язки, які вона сама на себе взяла?

Ні, щоб зробити ставку на майбутнє, максимально відпустити експорт і створити всі умови, щоб виторг з нього пішов на модернізацію економіки, що дозволило б нам вийти з сировинної кабали.

Та можновладці знову бажають за краще задовольнити мимольотні хотілки електорату.

Маємо надію, що в парламенті все ж достатньо людей хоч з краплею розуму і совісті й вони не допустять прийняття цього небезпечного законопроєкту.