​​Знову сміховинні псевдопатріотичні рефлексії на тему ринку землі.

Насправді ж, в творчості й словах Шевченка не було і жодного натяку на те, щоб землю не можна було продавати. А тим більше щоб вона належала державі або суспільству колективно.

І не міг він такого говорити. Тому що сам все життя мріяв придбати ділянку на березі Дніпра, побудувати там будинок і завести сім’ю. Але в імперській Росії тих часів все залежало від слова поміщика, тобто, продаж землі регулювався державою, і через його активну громадську позицію йому всіляко перешкоджали здійснити купівлю.

Яскравий момент, заарештували Шевченка в 1859 році саме в той момент, коли він зі службовцями економічної контори обмірював ділянку землі у с. Пекарі, яку хотів придбати. Після затримання він доручив своєму другу купити землю вже в Каневі. Знову почалася волокіта з бюрократами. І Шевченко не встиг. Великий український поет помер, так і не здійснивши своєї мрії.

Тож пам’ятаймо цей сумний досвід, і зробимо все, щоб у незалежній, демократичній Україні кожен міг вільно купувати, продавати й володіти своєю землею, чого завжди так прагнув Шевченко.

Ролик про те, як українці боролися за право вільно розпоряджатися землею, і навіть допомагали в цьому іншим народам, чекайте вже скоро, на нашому YouTube-каналі.