Викликає і сміх, і жалість водночас, коли чую, що плюсом радянської окупації був ріст населення.
В 1917 населення України складало близько 49 мільйонів, враховуючи УНР, ЗУНР, Закарпаття та інші райони. В 1991 у нас жило вже 52 мільйони. Тобто, воно виросло лише на 6%.
За цей час кількість жителів Європи виросло на третину, а населення світу - майже у 8 разів.
Кількість британців зросла з 37 до 67 мільйонів, населення Німеччини з 65 до 83 мільйонів, Франції - з 40 до 65 мільйонів. Італії - з 35 до 60 мільйонів.
Враховуючи площу України, сприятливість нашого клімату, багатство на продовольство, та й взагалі історично високу прив'язаність до сім'ї й народжуваність, ми сьогодні могли б бути однією з найбільш населених країн Європи - на рівні 80, 90 мільйонів осіб і якби ми були економічно розвинуті, то могли б мати всі шанси стати гравцями на найвищому світовому рівні.
Та сьогодні наша максимальна перспектива - вийти на рівень Іспанії, Польщі. Бути розвинутою, але все ж регіональною країною.
Дехто скаже, за роки незалежності населення теж впало, не жени на СССР.
Та зовсім різне це падіння.
В СССР людей тупо вбивали. Знищували фізично. Геноцидами, війнами. І не слід сюди приплітати Другу світову. Вона була і в інших країнах, проте їх населення швидко відновилося і навіть виросло, а в нас - тільки повернулося до дорадянського рівня.
В незалежній Україні люди отримали свободу. У тому числі й пересування. І почали виїжджати у інші країни, де можуть жити краще.
Бачите різницю?
Падіння населення через навмисне його винищення, і через те, що люди виїжджають у більш розвинуті країни.
СССР не просто вбив мільйони українців, а через нього десятки мільйонів і не народилося.
Яскравим свідченням впливу радянської окупації, є величезна демографічна різниця між заходом і іншими територіями України. Бувши окупованим лише в 1939 році, захід не встиг пережити значних розправ, хоча комуністи старалися. І сьогодні народжуваність там набагато вища, а смертність - куди нижча, у порівнянні зі всією Україною.
Ми, маючи всі шанси стати однією з найвпливовіших держав світу - втратили їх. І тепер маємо перспективу стати гравцями хоча б середнього рівня.
Не можна дати хронічним совкам завадити нам зробити хоч це.
Учасник Клубу Авторів Капіталіста Олександр Бережний
