Про війну проти Московії - ворогів вільних націй. Яка для нас почалась ще до 2014 року. Від Олексія Бешулі
Перед війною 2008 року Грузія купувала зброю в тридцяти країнах світу. Найбільше в Ізраїля, Чехії, США, Болгарії, Туреччини, Франції. Та головним партнером за рік до війни з Росією стала Україна. Київ поставив 10 літаків L-29, 9 гелікоптерів Мі-24, 2 – Мі-8МТ, 2 – Мі-4, 31 танк Т-72, 40 - БМП-2, 20 - БТР-80. Але головну увагу приділяли протиповітряній обороні. З українських заводів поставлено 10 зенітно-ракетних комплексів «Оса-АКМ», дві радіолокаційні станції 36Д6М, комплекс радіотехнічної розвідки «Кольчуга» та найбільшу цінність грузинської армії – ЗРК «Бук».
Всього за п’ять днів війни в Грузії російськими ВПС було здійснено двісті бойових авіавильотів. Мск бомбардували не тільки військові частини та комунікації, але й житлові райони міст Ґорі, Батумі, Поті, Сенакі, Зуґдіді. Бомби падали навіть під азербайджанським та вірменським кордоном. П’ятнадцять авіаударів було нанесено безпосередньо по Тбілісі. Увага всього світу була прикута до цивільного аеропорту. Президент США Джордж Буш-молодший з цього приводу навіть зробив окрему заяву: «Існує фактична інформація, що російські збройні сили можуть незабаром розпочати бомбардування цивільного аеропорту в Тбілісі. Якщо ці повідомлення вірні, ці дії Росії викличуть різку і кровопролитну ескалацію конфлікту в Грузії». 11 серпня Кремль таки скинув три бомби, але не на аеропорт, а за двісті метрів від нього.
Ту-22М3 на світовому ринку коштує біля 100 мільйонів доларів. Придатний для запуску ракет з ядерними боєголовками. Був збитий біля села Карабаулі, що за 50 кілометрів від Ґорі. Повертався з бомбардування бази піхотної бригади Збройних сил Грузії. Су-24 – фронтовий бомбардувальник, завдає ракетно-бомбові удари в складних метеоумовах, вночі, на малій висоті. Його вартість – 4 мільйони доларів. Було збито два апарати. Біля села Дзеврі та міста Цхінвалі. Село Карабаулі. 50 км від Ґорі. Повертався з бомбардування бази піхотної бригади.
Су-25 – броньований дозвуковий штурмовик для надання авіаційного прикриття. Було збито три літаки – по три мільйони доларів кожен. Біля Цхінвалі, Джаві, у Великій Ліахвській ущелині. Всього, завдяки українським системам ППО, 2008 року в Грузії ліквідовано 6 російських літаків, а прямі втрати агресора від цього оцінюють у суму 117 мільйонів доларів.
А ось тут – головна таємниця цієї війни, яку досі не розкрито. Чи воювали у Грузії українські офіцери чи тільки українське «залізо»?
Підозри, що українці були не тільки постачальниками, але й операторами систем ППО побутували давно. І це логічно. Бо перед війною просто не було часу підготувати грузинські екіпажі для такої складної техніки як «Бук».
Але до анексії Криму та окупації частини Донбасу ніхто б офіційно цього не підтвердив. Хоча Москві вдалося через свою агентуру в Україні встановити перелік українських офіцерів, які захищали територіальну цілісність Грузії. Отак вимушено почали відкриватися подробиці цієї спецоперації України.
У травні 2020 року церемонія нагородження найпрестижнішою журналістською премією світу – Пулітцерівською, – відбувалася не як зазвичай в Колумбійському університеті, а онлайн. Тільки от розслідування, яке провели лауреати Пулітцера’2020 – автори газети Тhe New York Times – зовсім не віртуальне. Воно може бути ще одним «кейсом» для міжнародного суду над воєнним злочинцем Владіміром Путіним. Американські журналісти здобуту інформацію об’єднали у вісім розділів. Один із них стосувався Івана Мамчура – 2016 року його вбив у місті Рівне агент ФСБ Олег Смородінов.
Але з якого дива американська газета розслідує вбивство працівника рівненської в’язниці Івана Мамчура? Та й взагалі, навіщо ФСБ вбивати нікому невідомого офіцера пенітенціарної служби? З’ясувалося, що служба у тюрмі – це була «легенда» покійного майора. У 2008 році він займався прикриття бойових операцій українських операторів систем ППО.
Найнятий росіянами кілер Смородінов мав список учасників війни з боку України – і наказ убити їх. Одного за одним.