23 серпня Україна відзначає день державного прапора України.
Наш прапор сягає своїми традиціями середньовіччя. Сині й жовті кольори були на гербі Галицько-Волинського королівства. Галицькі й Перимиські хоругви використовували хоругви синього й жовтого кольорів. На козацьких хоругва можна помітити, що синій і жовтий колір були популярними серед козаків, як і малиновий. Під час всеєвропейської революції 1848 року, вперше з’явився сучасний варіант українського стягу.
Так його описує Яків Головацький: «Під образом державного монарха спочило дві, хоругви синьо-жовті… вікна і стовпи прикрашені були народними барвами – при цих останніх стриміли по парі прапорів теж синьо-жовтих барв…».
Цей стяг став символом українства на Галичині, потім він поширився й на Буковину зі Закарпаттям. Під час революції 1905-1907 років синьо-жовтий прапор стає символом й у Наддніпрянській Україні. 16 березня 1917 року цей прапор був піднятий у Києві, Одесі й Харкові. Під час Української революції цей стяг стає державним у всіх національних утвореннях українців. Наша нація зі синьо-жовтим прапором пройшла найтемніші моменти ХХ століття. 24 серпня 1991 року наш стяг знову став державним й продовжує бути символом, який нас об’єднує.
Українці відстоювали свої свободи з цим прапором у 2004 й 2014 роках. З ним були убиті герої Небесної сотні. Ми готові захищати його навіть своїм життям. Яскравим прикладом цього є герой України, житель Горлівки Володимир Рибак. Він хоробро захищав прапор від російських окупантів й їх прихвостнів. Зараз наші герої на сході України захищають нас від московських загарбників, аби він й далі був символом нашої держави, нашої свободи, нашого права бути.
Нехай нас радує, а ворогам випікає очі.
Слава Україні!
Учасник Клубу Авторів Капіталіста Остап Головецький
