Чому деякі українці вважають що єс їм винен
Натрапили на черговий пост, які ми віноваті, що такі повільні. І всі, хто обурюється невизначенню до нас зі сторони ЄС, просто неосвічені. А естонська президентка все правильно сказала.
Ми ж думаємо інакше.
1. Ми в Капіталісті чудово усвідомлюємо, звідки ми стартували. У нас навіть свого національного банку не було. І інших інституцій. На відміну від країн варшавського договору, країни в рамках СССР були формально республіками. Все це було окупацією.
Також на відміну від більшості країн ЦСЄ нам повністю, напалмом випалили еліту. Навіть ту кволу, яка і державності майже не знала. Вибачте, ми не Польща, і тим більше не Угорщина, які за дослідженнями в соціальних зв'язках між елітами не втратили під час радянського часу. А тому швидко стартували І ми не Румунія, Болгарія чи Естонія, які мали державність до менш тривалої та менш жорстокішої, ніж у нас, совіцької окупації.
Та і наші червоні псевдо еліти, які все, що у нас було, були умовними. Уявіть, у нас більшість промисловості не контролювалося місцевою номенклатурою. І вона була була навіть в рамках комунізму кастрованою елітою. Бо небезпечно було давати можливості до суб'єктності. Бо це була окупація. І ще купа, купа факторів.
2. Але не дивлячись на це, ми зберегли демократичність, рух на захід і робимо реформи. Ще вчора ринок землі чи стабільна інституція НБУ, з якої не висмоктують гроші шулери, нам здавались неможливими. А тепер ми це маємо. І маємо децентралізацію, ЗНО, швидкі і якісні центри надання послуг і багато чого. Про армію взагалі мовчимо. І про те, як важко та успішно ми переорієнтувалися економічно від Московії.
3. Ми знаємо. Що вступ країн ЦСЄ і тим більше країн Балтії, стався лише через "медовий місяць" між Європою і Московією. Це основний важливий фактор. Ми на нього просто не встигли через те, що довгий час об'єктивно замінювали посткомуністичні еліти націонал-демократичними. Яким у потрібній кількості на 90ті роки просто ніде було взятися. А в 2008 році, коли перший раз зізріли, вже було пізно .
Оскільки Росія сьогодні впливова і з якою не хочуть сваритися. Ні нам, ні грузинам, у яких нєжданчик, все з реформами краще за деяких нинішніх членів ЄС. А тим більше за країн з Балкан, яких поспіхом зараз інтегрують. Так от нам і ще молдаванам, ніхто нічого сьогодні з обіцянками вступу не дасть.
І ми ж не ображаємося. Розуміємо геополітчний момент і лупаємо скалу.
Але точно не вилізимо з закликами, що ось ми і самі заслужили. Ми ось такі і сякі.
Ми на свій стан дуже круті. А невизначеність нашої інтеграції в ЄС сьогодні, вже не в наших силах. Ми зробили, що могли.
Як ми писали, наше завдання окопатися на станції і чекати час наступного історичного потягу. Який нас забере, як ми втримаємося.
Ну і вибивати особливі стосунки теж ніхто не забороняв. Тобто, якщо наразі не ЄС, то давайте істотне особливе партнерство. Потяг поїхав, та ось скидувати припаси з літаків можна.
Отже, ми не иаємо своєї картки членства, бо прокинулися тоді, коли Європа не готова сама нас забирати. От і все. Ми вже готові, а вони ні. Ось така правда. Чому ж ми не були раніше, питання важке. Але дивом є те, що за купою факторів ми все ж готові. І демократичні, і вільні.
Слава нації. І поменше меншовартості. Навіть в часи легкого запаморочення і вибору центристського популізму. Навіть він, це не Янукович. І навіть при ньому, рух продовжується. Що каже про спроможність і сталість вибору.
Ми круті. І цим ми тішимося.