Деякі українці виявляють компліментарність до режиму в ірані
В українському активному суспільстві є невеличка когорта людей, які залишають компліментарне ставлення до режиму в Ірані. Попри його ворожість не менш релігійному та модерновому режиму Шаха. І, о диво, марксисткість. Про це добре від нашого друга Владислава Притули. Сподіваємося компліментарість після тексту зменшиться, особливо, якщо розуміти, що вона примножуєтсья і зі сторони московських "мислителей" дугінського розливу.
"Марксизація" та "суннізація" шиїзму ідеологами Іранської революції
Знаю як в нас люблять "іранських революціонерів", які виставляються ледь не традиціоналістами. А цікаво те, що "Іранська революція" по-суті була процесом імпелементації марксизму та суннізму в шиїзм, що робить її не такою консервативною, як в нас люблять думати.
Один з головних ідеологів Іранської революції Алі Шаріаті не дарма отримав прізвище "Червоний імам". Він схрестив іслам (вірніше ті його частини, які підходили під йог оконцепції) та західний марксизм.
Однією з показових його праць є "Червоний шиїзм (релігія мучеництва) проти Чорного шиїзму (релігії скорботи) (https://www.iranchamber.com/personalities/ashariati/works/red_black_shiism.php)".
В цій праці Шаріаті протиставляє "чорному шиїзму" або він його ще називає "Сефевідський шиїзм", новий шиїзм - "Червоний", революційний. Сефевідський шиїзм, проти якого виступив Шаріаті був по-суті традиційним перським шиїзмом, який був розповсюджений в Персії династією Сефевідів. Але Шаріаті він не влаштовував, він вимагав нового шиїзму, і по іронії долі це був шиїзм, розбавлений західною філософією, особливо філософією Гегеля і звичайно ж Маркса.
Іншим ідеологом був відомий Аятолла Хомейні. Але, що цікаво, відомо, що одним з головних авторів, які вплинули на думки та ідеологію Хомейні, був Саїд Кутб - ідеолог революційного суннітського іслама з Єгипту.
На Кутба великий вплив справив французький біолог Алексіс Каррель, атеїст (він лише перед смертю повернувся в католицизм) та симпатик нацизму. Каррель написав доволі популярну в свій час, але вже забуту книгу, "Невідома людина", де він стверджував доволі мейнстрімні для того часу речі про те, що людина деградувала через змішування з неповноцінними і тому просував євгенічні концепції.
Кутб розцінив думки Карреля як реквієм для Західної цивілізації (цікаво, що з усієї плеяди книжок, які передрікали закат Заходу - від Шпенглера до Тойнбі, Кутб цінив саме дарвіністсько-матеріалістичні моделі Карреля, що свідчить про глибоко модерністський світогляд Кутба).
Таккож Кутб вчився в США - в Стенфорді та Університеті Колорадо. Саме там він підчипив набиравшу тоді популярності "критичну теорію", які "деконструювала західну цивілізацію".
Повернувшись до Єгипту, Кутб об'єднав свої західні знання із салафітським ісламом, в першу чергу з працями Мухаммада Аль-Вахаба та популярними в той час ідеями ісламського модерніста Рашида Ріди.
Іронія історії в тому, що саме революційний суннізм Кутба привабив Хомейні, який підлаштував революціні ідеї та радикальну суннітську ідеологію під шиїтські декорації.
Цікаво, що Великий Аятолла Ірану Хуссейн Боруджерді, який був вчителем Хомейні та головою шиїтів Ірану до своєї смерті у 1961 році, не підтримував ідеї "нових шиїтів", не виступав проти шаха і навіть заборонив Хомейні брати участь у політиці. Боруджері часто публічно критикував Шаха за деякі реформи, але засуджував революційні рухи і вважав небезпечним вплив західного марксизму та революційного суннізму на молоде покоління іранських кліриків. Але такий хардкорний традиціоналіст як Боруджерді ніколи наших "націонал-шиїтів" не цікавив, більше подобаються "шиїто-марксисти".