Ми цих людей вислали тому, що розстріляти їх не було приводу, а терпіти — було неможливо
Саме цими словами Троцький пояснив американській журналістці Стронг акцію про вигнання за кордон російської інтелігенції. Більшовики попри заяви про свободу слова й свободу наукової діяльності, не церемонилися з принциповими освіченими людьми.
У 1922 році Ленін чудово усвідомлював, що масові розстріли інтелігенції не сприятимуть покращенню відносин з країнами Заходу. Тому радянське керівництво не знайшло кращого виходу, як просто вислати цих людей. Такі рейси проводилися з портів Петрограду, Одеси, Севастополя та залізничним сполученням у сторону Латвії й Німеччини. До речі, країна рад була «дуже щедрою» для всіх, хто покидав країну на теплоході (так званому «філософському кораблі»): їм надавався квиток безплатно. Справді, країна, яка «думала і дбала про людей». Федір Степуна згадує, що дозволено було брати з собою: «одне зимове й одне літнє пальто, один костюм, по дві штуки білизни, дві денні сорочки, дві нічні сорочки, дві пари кальсонів, дві пари панчіх. Золоті речі, коштовності, за винятком обручок, були до вивезення заборонені; навіть натільні хрести треба було знімати з шиї. Крім речей дозволялося, втім, взяти невелику кількість валюти, якщо не помиляюся, по 20 доларів на людину; але звідки її взяти, коли за зберігання її покладалася в'язниця, а в окремих випадках навіть і смертна кара». Звісно компенсації за залишені невивезені речі «клятим інтелектуалам» ніхто не платив. Навіть родичам, які хотіли попрощатися з родиною дозволу не давали. Людей просто запхали в каюти й відправили на Захід. Досі науковці сперечаються про точні цифри висланих, але зараз фігурують такі цифри:
лікарі - 45,
професора, педагоги - 41,
економісти, агрономи, кооператори - 30,
літератори - 22,
юристи - 16,
інженери - 12,
політичні діячі - 9,
релігійні діячі - 2,
студенти – 34
Були й ті, хто залишився у «совку», але їх доля була дуже трагічна. Зазвичай, їм в обвинувальному акті писали таке речення: «десять років заслання без права листування». Так НКВД повідомляв, що людину розстріляли.
В часи «застою» в СРСР цю практику відновили, аби очищувати державу від «неблагонадійних елементів», щоби вони не заважали будувати комуністичний рай.
«Філософський корабель» й наступні репресії проти інтелігенції — солі землі показують, що в «совку» не були потрібні розумні люди, які здатні мислити, творити й мати при цьому свою громадянську позицію, а найкращими науковцями були, ті хто були вірні партії, і було абсолютно неважливо, чи вони вартують тієї посади й високого звання творчої й наукової інтелігенції.
Наш автор Головецький Остап
