Директор департаменту освіти києва сумує за срср

​​Директор департаменту освіти і науки Києва сумує за часами, коли була вища смертність дітей, менша тривалість життя, зате люди дудлили воду з під крану. Яка, звісно, була не така, як зараз. Бо союз не забруднив їх радіацією і викидами. Адже в союзі не було Чорнобилів і забруднення екології.

А ще, одноразовий посуд був рівня небачених можливостей. Давайте вирішувати проблеми дефіцитом і відсутністю товару. Чого ж там. Це найкраще, що можна подумати. Немає грошей і можливостей - немає проблем.

Про ціни в копійках вже втомлюємося пояснювати. Давайте повернемо часи Російської імперії. Де за копійки можна було купити свиню. Чи часи Русі, де за гривню ціле військове судно. Бо треба дивитися на доступність товарів за конкретну зарплату. Так можна і Японію з її давно девальвованою національною валютою назвати бідною карїною.

Пані напевно в колгоспі не працювала і не знала, що чи не поливна совка взагалі харчувалась з підсобного господарства.

Ну і щодо освіти. Може пані сумує за часами, коли школяра можна було просто тріснути по голові в рамках виховання? Не то, що зараз.

Правда?