Радянські інженери скопіювали найсучасніший військовий літак

​​Всі ми знаємо приклади копіювання Совєтами побутових приладів, дитячих іграшок, автомобілів тощо. Але Совєти копіювали не тільки побутові винаходи, але і військові.

Так, наприклад найкращі радянські авіаційні інженери за декілька років повністю скопіювали найсучасніший та надзвичайно успішний важкий бомбардувальник Boeing B-29 Superfortress. Літак відомий бомбардуванням Японії під час другої світової війни, зокрема саме з такого літака "Enola Gay" була скинута атомна бомба на Хіросіму.

У СРСР і близько не було подібних літаків. Але Совєтам пощастило, бо під час війни через підбиття Японськими зенітниками декілька B-29 потрапили на територію СРСР. Радянська влада як справжній союзник літаки штатам не віддала, а товаріщ Сталін особисто наказав скопіювати літак, при чому копіювати повністю 1 в 1, бо не довіряв радянським інженерам.

І тут почалися пригоди, бо радянська промисловість не могла забезпечити таку якість і точність виробництва як в США.
Наприклад, обшивка оригінального B-29 була товщиною 1/16 дюйма що в переводі на метрічну систему складало 1,5875 мм. Жоден радянський завод не міг робити прокат металу з такою точністю. При цьому, якщо "округлити" в більшу сторону до 1,6 мм то збільшувалася вага літака, а якщо в меншу до 1,5 мм то інженери не могли гарантувати достатню міцність. У підсумку Радяснький Ту-4 мал обшивку від 0,8 до 1,8 мм.

Схожі проблеми були і з копіюванням електричної проводки. Так переріз американських дротів був 0,88; 1,93; 3,05; 5,15; 8,8; 13,0; 21,0; 41,0 мм². Замінювати радяснькими аналогами було неможливо, бо знову ж таки збільшення ваги, або недостатня потужність. Але тут вже вдалось забезпечити точне виробництво, тому в СРСР випускалися дроти із дюймовим перерізом.

Апогеєм копіювання став невеличкий отвір у лівому крилі. Інженери не могли зрозуміти для чого потрібен отвір, він не виконував жодної функції. Скоріше за все при виготовленні літака у США, якийсь Джон помилково зробив отвір. Тим не менш, на всіх радянських Ту-4 був такий самий отвір, про всяк випадок.

У підсумку Ту-4 літав не довго, бо поки совєти налагодили серійне виробництво технології пішли ще далі і літак вже застарів, до того ж, літак все одно був важчий за B-29 і менш надійний. Так моторесурс двигунів у радянського літака складав близько 25 мотогодин, в той же час у оригінального літака - 500. Тож радянському союзу не залишалось нічого крім знову доганяти і переганяти Захід.

При цьому, копіювання американського літака надало совєтам доступ до небачених до того технологій і потужний поштовх у розвитку авіабудування. Кажуть, що деякі скопійовані прилади та механізми досі виготовляються для літаків які розробляли в СРСР.

Як то кажуть у россії: "Можем повторіть"

Учасник Клуб Авторів Капіталіста Георгий Гарькуша