Хто такі ліві розбираємося у значенні терміну та його історії

​​Хто такі ліві?

Опоненти часто звинувачують нас у тому, що ми називаємо "лівими" широке коло людей або вживаємо цей термін якось помилково.

Давайте розберемося, як виник та змінювався цей термін і яке значення він має сьогодні.

Початково термін "ліві" позначав конкретну групу радикалів - французьких якобінців.
Якобінці були фанатиками ідеї рівності, виступали проти короля та аристократії та були відомі агресивними насильницькими методами боротьби.
Лівими їх називали бо у залі засідань вони сиділи ліворуч.
Праворуч, відповідно, сиділи консерватори, які переважно складалися з освіченої аристократії, яка підтримувала монарха.

Але вже у дев'ятнадцятому столітті ліві розпадаються на дві групи - соціал-демократів, та лівих радикалів. Перші хочуть діалогу з владою та поступових реформ, другі - революції, лівої диктатури, знищення старого радикальним шляхом.

Нарешті, вже після другої світової, у шістдесятих роках, відбувається останній розкол у лівому русі - це поява у Європі та США так званих "Нових лівих".
Це Мішель Фуко, Герберт Маркузе, Рауль Ванейгейм та інші письменники й філософи.

Нові ліві в Європі шукають шляхи дистанціюватися від жахіть радянських та китайських експериментів та зберегти критику капіталізму. Саме їх ідеї ми зараз здебільшого називаємо "Лівими" у дискусіях.

Основні ходи нових лівих:

1. Відмова від тез про те, що капіталістичний устрій змушує робітників та селян жебракувати.

Ліві визнають, що європейські фермери та шахтарі живуть у капіталістичних країнах далеко не бідно.
Але це й погано! Бо насправді, це тепер називається "Суспільство споживання". Це огидна система, яка знищує унікальність та робить усіх лінивими рабами.

2. Соціалізм у СРСР, Китаї, Кубі, В'єтнамі, Північній Кореї, і в усіх бідних та авторитарних країнах - то хибний, несправжній соціалізм. Справжній соціалізм ще належить побудувати.

3. Переорієнтація на "Нові пригнічені класи"

Селяни та працівники заводів розчарували інтелектуальних лівих своєю ситістю та задоволеністю життям.
Тому оголошується так звана "переорієнтація на працівників постіндустріальної праці". Нове технологічне суспільство створило нові класи, переконані, що злочинна система їм щось не додає.
Тепер носіями лівих поглядів мають стати дизайнери, маркетологи, менеджери, журналісти, викладачі вишів.

Підіб'ємо підсумки. Сучасні ліві дійсно не є комуністами. Комуністи орієнтувалися на пролетаріат та вважали що капіталізм загине від жебрацтва та експлуатації простих людей.
Сучасні ж ліві орієнтуються на білих комірчиків, дрібну буржуазію. Вони вважають що капіталізм загине від перетворення людей на ситих байдужих споживачів, яких не турбують питання рівності та знищення системи.
Пролетаріат надто гарно влаштувався у систему, тому новою опорою мають стати ті, хто невдоволений - соціальні меншини, а точніше, ті, хто вважає що саме належність до меншин зумовлює їх поразки на ринку праці та у житті.

Єдине, що не змінилося - прагнення заборонити певні точки зору, як неприпустимі. Неможливість визнати за людиною не тільки право бути опонентом, але й бути просто спостерігачем.
Від якобінців до ленінців, від маоїстів до прихильників Фуко, ці люди прагнуть побудови суспільства, де лише їх погляди будуть соціально припустимими та етичними.

Що ж до капіталізму - він просто працює. З якого б боку та з яких саме соціальних груп не намагалися б його деконструювати.
Ми подолали комунізм, подолаємо і його постіндустріальну мутацію.

Борис Мороз