Юрій кульчицький приніс віденську каву в європу з українськими коренями
Продовжуємо цикл статей "Вільний ринок у нас в крові". А ви як завжди можете придбати наші футболки з принтом "Вільний ринок у нас в крові" за посиланням.
Сьогодні про пригоди й життя українця, який доніс аромат віденської кави Європі
Юрій Кульчицький народився 1640 року в шляхетній родині на Галичині. У молодості пристрасно вивчав мови, був поліглотом, знав османську, угорську, сербську, румунську й німецьку мови, тож йому швидко вдалося досягнути успіхів у кар’єрі перекладача.
Заробивши на посаді достатньо коштів відкрив власну компанію, яка реалізовувала товари з Османської Імперії: килими, тканини, перли, ювелірні вироби та інше. Згодом покинув торговельну діяльність і подався в чиновники, ставши цісарським кур’єром в Туреччині, адже мав багато зв’язків з тамтешньою елітою.
Коли Юрію було вже трохи за 40, османський султан вирішив почати боротьбу з “невірними” і напав на Австрію. 200-тисячна армія обложила Відень. Столицю обороняли лише 16 тисяч солдатів. Ситуація здавалася безвихідною. Поки вояки відчайдушно боронили місто, жителів охоплювала паніка.
Місцеві управлінці вже думали здаватися. Та провідник оборони, граф Рюдигер, наполіг на продовженні боротьби. Було вирішено ще раз спробувати просити про допомогу сусідів. Але з цим були проблеми: усіх кур’єрів османи ловили й страчували. Потрібна була людина, яка б злилася у їх оточенні. Тут і знадобився Кульчинський.
Разом зі слугою вони спокійно пройшли ворожі табори одягнуті в осман і наспівуючи османські пісні. Один з османських чиновників навіть запросив їх до себе у шатро, де вони випили з ним вина. Благо, він нічого не помітив. “Агенти під прикриттям” пояснили, що вони купці, які торгують виноградом.
Тут то вони пройшли легко. Та вже на підході до Дунаю їх обстріляли власні, австрійські війська, котрі прийняли кур’єрів за ворогів (а що ж, гарно були замасковані). Юрія поранили, і їх обох взяли під варту. Підозри зникли тільки тоді, коли побачили листи, які вони несли. Військові зв’язалися з лотаринзьким герцогом Карлом V, який пообіцяв якнайшвидшу допомогу. Напарники повернулися додому. У Відні запустили сигнальні ракети, щоб повідомити своїм, що з чоловіками все добре.
Через кілька тижнів військо союзників під проводом польського короля Яна III Соберського звільнило Відень з облоги. Кульчицькому віддячили по повній програмі: міська рада подарувала йому будинок, дала велику фінансову премію, та нагородила срібною медаллю. З трофеїв Юрію дісталося 300 мішків кави. З них і почалася вся магія.
Спочатку, одягнений в османський одяг, він на таці Віднем розвозив каву і пропонував горнятко за один крейцер. Та відняни не звиклі до того напою щось не сильно його купували. Тож наш герой почав експериментувати. Спочатку додав до кави цукру, потім - молока. Удосконалений напій став куди популярнішим.
Тоді Кульчицький відкрив першу у місті кав’ярню (чесно кажучи, не першу, як показують дослідження, але не будемо псувати історію), яка отримала назву “Під синьою пляшкою”. Фішкою закладу було те, що він так і продовжував ходити в османському одязі. От якби тоді був Останній Капіталіст, то ми впевнені, він обов’язково носив би ще і наші футболочки. Хоча б раз в тиждень. Та сьогодні ми є, і ви маєте можливість це зробити! Треба всього лиш клікнути на посиланням.
