Класика на капіталісті від учасника клубу авторів Bora Qırımlı
Від самого початку свого існування американська компанія «Pepsi-Cola», перебувала у тіні свого головного конкурента, гіганта західного ринку прохолодних напоїв «Coca-Cola».
Втім, новий талановитий віцепрезидент «Pepsi-Cola» з маркетингу, - Дональд Кендал запропонував революційну ідею – якщо складно витіснити конкурентів з традиційних для них ринків, тоді чому б не закріпити монополію на ринках, де конкурентів немає, а саме продавати напій комуністам?
Звичайно, що всі сприйняли таку пропозицію як абсолютно божевільну, однак Кендал був вдалим маркетологом і уважним психологом.
Так, під час знаменитої виставки американських товарів у СРСР у 1959 році, Хрущов та Ніксон мірялись перевагами капіталізму та комунізму.
Хрущов відмовлявся пробувати американські товари, постійно критикуючи їх, але Кендал змішав концентрат «Pepsi» із московською водою, а інші пляшки привіз із США, запропонувавши Хрущову порівняти смаки. Хрущов спробував напій і звичайно, заявив, що концентрат розмішаний на радянській воді нібито кращій.
На наступний день фотографії Хрущова, що споживає «Pepsi» облетіли весь світ і значно збільшили продажі компанії, Кендал пішов на підвищення, а радянські громадяни тільки під час виставки випили 3 мільйони стаканів американського напою
.
Цей випадок зіграв вирішальну роль у 1970-х роках коли почалася розрядка відносин між СРСР та США і «Pepsi» отримала монополію на радянському ринку.
Популярність «капіталістичного» напою серед громадян країни комунізму була шаленою не дивлячись навіть на те, що він був дорожчий за радянські аналоги.
У 1974 році було побудовано перший завод «Pepsi» у СРСР, згодом з’явились ще 25 цехів. Щорічно радянські громадяни споживали 200 мільйонів пляшок, не рахуючи автоматів із «імпортним» напоєм.
Єдиною проблемою була оплата, - «міцний» радянський рубль за межами СРСР був неконвертованою валютою, платити доларами комуністи не хотіли, а тому сторони дійшли компромісу.
«Pepsi» отримував оплату бартером у вигляді радянської горілки «Столична», яка потім продавалась на американському ринку.
Втім, споживання горілки у США залишалось на сталому рівні, а от радянські громадяни ще більше починали любити «смак американського імперіалізму». Надходження від продажу «Pepsi» у СРСР перевищували доходи від реалізації горілки у 3 рази.
Комуністи і «Pepsi» хотіли збільшити продажі, однак тепер бартеру горілки було недостатньо, крім того СРСР застряг у дорогій афганській війні, опинився під санкціями, а коли ще і впали ціни на нафту, то з грошами у радянської партії стало зовсім погано.
Однак, у СРСР було дуже багато військової техніки, яка по мірі розгортання «перебудови» Горбачова, ставала дедалі старішою і непотрібною.
У 1989 році «Pepsi» і СРСР уклали нову угоду, за умовами якої, в обмін на сировину для напою, радянські військові передали компанії: 17 підводних човнів, 1 есмінець, 1 крейсер і 1 торпедоносець. Крім того, на верфях у Миколаєві почали будуватись ще декілька торгових кораблів та танкерів для компанії.
Генеральний директор «Pepsi» - Дональд Кендал, кепкував з радників адміністрації Буша, кажучи: «Ми роззброюємо Радянський Союз, швидше ніж ви».
Так, компанія «Pepsi» на деякий час (до перепродажу цього майна шведам на металолом), за оцінкою деяких журналістів, стала володаркою шостого за силою військово-морського флоту у світі.
Втім, вся ця історія зносин із комуністами закінчилась для компанії у 1991 році із розпадом СРСР.
Ринки новоутворених держав відкрились, а колишні радянські споживачі, яким дещо набридли десятиріччя монополії «Pepsi», швидко призвичаїлися до нового товару від старого конкурента - напою «Coca-Cola».
Більше про те, чому у радянської промисловості не було шансів у незалежній Україні в нашому відео.