У україни є ресурси але це не гарантія добробуту
Спеціально до випуску нашої книги "Що потрібно знати українцям про економіку" продовжуємо рубрику Міфи про економіку. А книгу ви як завжди можете придбати за посиланням.
Міф №4: Подивіться, скільки в України ресурсів! Ми могли б жити тільки коштом їх продажу. Українці не бідні, українці пограбовані!
Правда: Сучасна країна не може забезпечити собі високий рівень життя тільки коштом ресурсів і сировини.
Значні капітали сьогодні можна заробити тільки завдяки нафті та газу. Та і вони не зарадять, коли не буде правильної політики. Наприклад, багаті ними Канада та Норвегія завдяки видобутку забезпечили зростання інноваційних сфер економіки (тепер копалини там дають лише малу частку доходів), підвищили рівень життя та зміцнили економіку.
У випадку ж з країнами Перської затоки, хоча вони й заробляють завдяки копалинам багато грошей, і можуть похвалитися одними з провідних позицій у світі за ВВП на душу населення (частка сукупного виробництва, що припадає на одну особу), але вони досі дуже залежать від корисних копалин, а до 90% населення цих країн живе дуже бідно.
Багатства ж завдяки експорту металів і сільгосппродукції, як у випадку з Україною, не буває. Так, наша країна гарно забезпечена деякою сировиною. Але після отримання сировини ми її одразу продаємо, практично не створюючи до неї ніякої доданої вартості (додана вартість - це частина цінності, яка додається на кожному етапі виробництва).
Водночас ми бідні на ті ж газ та нафту, через що змушені їх імпортувати. А вони в рази дорожчі, за ту сировину, що продаємо ми. Тому спостерігається дисбаланс у структурі експорту-імпорту на користь імпорту.
Ні, Україна насправді не багата. Щоб стати багатими нам потрібно створювати промислові цикли набуття сировиною доданої вартості. Які стануть основою і для розвитку сектору послуг. А щоб їх створювали, потрібно забезпечити надійні, прозорі умови для інвестицій в Україні: чесне правосуддя, невтручання у бізнес держави, невисокі податки й відсутність корупції. Це справжнє багатство і капітал нації. А не залізо чи зерно.