РЕФОРМА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Тут були 2 важливі задачі, з якими ми впоралися.
По-перше. З національного банку зробили ефективну незалежну інституцію, яка почала слідкувати за монетарною і фіскальною політикою. Аби вона слугувала стабільності й не призводила до криз і девальвацій. До цього уряди та президенти часто використовували прямий вплив на залежну систему аби друкувати гроші, особливо на соціальні потреби або ж на дотації, вигідні олігархам (світлина газу). Тим самим знекровлюючи нашу економіку і підводячи її до постійних криз.
Нині ми маємо практично 6 років сталого курсу. І це важливо саме тому, що макрофінансова та макроекономічна стабільність є запорукою розвитку та спроможності через певний час лібералізувати економічний простір.
Якщо країна росте без потрясінь вона зможе зменшити фіскальне навантаження на економіку. У свій час Словаччина з 1992 по 1996 рік зменшила його з 52 до 35% не вдаючись до бюджетних скорочень. За активного росту не збільшуючи видатків бюджету продовжувати таку стабільність.
По друге. В Україні існувала схема вимивання грошей з грошової системи України. Це саме той приклад, коли правила створені для руйнації країни, а не набуття капіталів.
Часто банки створювалися аби збирати гроші через депозити у громадян. За ці гроші кредитувалися підприємства власників, які не повертали їх банку. Банк погрожуючи банкрутством по суті шантажував банківську систему і вимагав вливань.
В результаті реформи НБУ вимушений був змінити стандарти, зокрема частки капіталу в банках. З ринку були прибрані практично 90 банківських установ ціллю яких було вімивання грошей, а не заробляння та примноження. І тут варто зазначити, що причиною була не реформатор Гонтарева, а та гнійна рана, яку розвилась до її призначення. І яку треба було лікувати.
Дивіться більше про реформи за посиланням.