​​У совєцькому союзі всі були щасливі.

Мама була щаслива, бо їй випала на роботі можливість купити мені пальтечко. Їх завезли аж десять штук, а мам з дітьми було шістдесят. І моїй мамі пощастило потрапити в десятку переможців.

Батько був щасливий, бо міг прогодувати родину. Правда, він працював у важких умовах та в другу зміну, і ми з ним не бачились, бо вдень я в школі, а ввечері батько на роботі... А ще він приносив зарплату, в десять разів меншу ніж десь у Європі; але він про то не знав і тому був щасливий.

Баба теж була щаслива. Всі її подружки повмирали в голодомор, а баба вижила. Щасливиця.

І дід щасливий був. На війні він втратив руку і через те не був розстріляний як дезертир.

А я був щасливий, бо був малий. Бігав босий, мав три іграшки, мріяв про велосипед і був щасливий, бо не мав дорослих турбот.

Всі були щасливі. Щасливі та слухняні діти потрапляли в "Артек".

А хто не хотів бути щасливим, тих забирали чорною машиною, і вони не поверталися...

via Василь Піддубний