Історії про голодомор від читачів капіталіста публікуються
Продовжуємо публікувати історії про Голодомор. Якщо вам теж є чим поділитися - ми обов'язково опублікуємо і вашу. Для цього напишіть @OstCap\_Admin
Сьогодні історія учасника Клубу авторів капіталіста Валентина Поперечного
•••
Період президенства Ющенка.
В інформаційному просторі тема Голодомору займає чільне місце: по телевізору – документальні фільми про цю трагедію, на уроках в школі – розповіді про страшний голод, який забрав незлічену кількість невинних життів тільки через те, що вони були українцями. В моєму дитячому світогляді тоді не вкладалося, як люди могли помирати з голоду в країні, яку називають житницею Європи. Рожеві окуляри дитячої наївності тоді не дозволили поглянути на цю трагедію, як на планомірне знищення українців. Але це все справило на мене таке враження, що кожен рік, в роковини Голодомору, на моєму вікні горіла свічка в пам’ять про жертв голоду. Тоді я ще не здогадувався, що ця свічка горить також і в пам’ять про мого прапрадіда Павла Малахійовича Поперечного, але про це згодом.
Мене завжди цікавила історія. Одного дня у мене з’явилося бажання скласти генеалогічне дерево. Проте, опитування родичів і деякі сімейні джерела дали досить скромний результат, стали відомі імена максимум прапрадідів і то не всіх. Це мене дуже бентежило, але повних даних не вдавалось знайти. До цієї ідеї я повернувся через декілька років, коли почав досліджувати архівні матеріали, поступово вдалося збудувати дерево роду Поперечних, що сягало 50-х років XVIII ст. Подальша робота з архівними документами допомогла мені відкрити очі на історію цілої країни через призму однієї родини.
Перенесемося на 250 років тому у безкраї степи півдня Кіровоградської області. Тоді ця територія належала до Бугогардівської паланки Вольностей Війська Запорозького. По степу де-не-де були розкидані невеликі поселення козаків – зимівники. В одному із цих зимівників проживала родина Поперечних. Займалися сільським господарством, а в часи небезпек та війн голова родини вирушав на Січ. 1775 рік Катерина ІІ наказує ліквідувати Запорізьку Січ. Вільні запорізькі землі, паланки (адміністративні одиниці) та зимівники (поселення домовитих козаків) були розділені між поміщиками. Чимала кількість земель при цьому була виділена, як винагорода за військову службу, офіцерам російської армії. Територія зимівника, в якому проживали Поперечні, разом з усіма мешканцями, полями та будівлями відійшла офіцеру Якову Ерделі, який брав участь у ліквідації Січі. Майже на 100 років мої пращури з господарів на своїй землі перетворилися на кріпаків.
Змінилося декілька поколінь. В 1861 р. окупаційний уряд скасовує кріпацтво, селяни стають «тимчасово зобов’язаними», вони отримали права вільних громадян та право приватної власності на оселі, господарські будівлі та присадибні ділянки. Була можливість викупити польовий наділ у поміщика сільським товариством. В 1861 році у метричних книгах Поперечні фігурують як тимчасово зобов’язані, а вже в 1871 р. як селяни власники. Цей факт свідчить про те, що громаді вдалося досить швидко сплатити всю суму за польові наділи. Саме з цього моменту починається більш-менш активна економічна діяльність Поперечних. Тяжко працюючи, їм вдалося купити певну кількість землі, висадити великі сади та закласти пасіки. Готову продукцію продавали на ринку у волосному центрі – Устинівці та на ярмарках.
На початку ХХ століття родина Поперечних була досить заможною по тодішнім міркам. Мої предки не брали участі в Українській революції. Попри часті зміни влад і режимів на території, де проживали Поперечні, був відносний спокій, що дозволяло далі займатися сільським господарством. Проте, 1921 року територію України окупували більшовики. Комуністична влада на більшості українських територій закріпилася після падіння Української Народної Республіки. Це важливий момент, тому що втрата державності призвела до трагічних подій. «Розстріляне відродження», Голодомор та масові репресії – все це прямі наслідки відсутності консолідації українського народу та програш у визвольних змаганнях 1917-1921 рр.