Данисло шевченко розповідає про ширму совка і що за нею ховається

​​Наш автор Данило Шевченко вирішив розповісти про ширму совка. І що за нею ховається. Нажаль у нас багато громадян не хочуть дивитися в сутність цього режиму і дотепер ностальгує. Над цим всім нам треба працювати

Коли мені хтось розповідає про прекрасне життя у країні ковбаси по 2.20 та "найсмачнішого у світі" пломбіру, я згадую слова своєї бабусі. До Революції Гідності вона теж любила нам розповідати про дивосвіт стабільності та малих цін. Проте після, особливо після того, як я навчив її користуватися Інтернетом, вона значно розширила свій кругозір і зрозуміла, наскільки СРСР відставав від інших країн у розвитку.

І розповіді про найсмачніший пломбір та найкращий літній табір змінилися на спогади про совєцькі реалії. Коли твоя мама, герой праці, вмирає від газової гангрени у тебе на очах, а медсестра хоче хабар за ампулку знеболювального. Коли ти змушена працювати прибиральницею в інституті на мінімальну ставку, аби тебе не засудили за туніядство, хоча твої руки в'яжуть красиві й якісні речі, за які неформально заробляєш у 10 разів більше від цієї ставки. Коли за 10 років очікування черга на встановлення стаціонарного телефону так і не дійшла до твоєї мами з ампутованими ногами, і проводити телефон прийшли вже через 5 років після її смерті, у незалежній Україні. Коли диктори по телебаченню пафосно оголошують про збільшення надоїв у якомусь селі, а в твоєму магазині продавці думають над тим, як розставити банки березового соку й морської капусти так, щоб створити ілюзію достатку.

"Ніколи знову" - ось, що каже моя бабуся сьогодні.