Гіперінфляція в Німеччині після Першої світової війни.
Більше про країни, де вирішили просто надрукувати гроші у нашому відео.
Гіперінфляція там досягнула небачених для людства масштабів. Гроші й справді полилися рікою. Перед німцями відкрилися нові горизонти можливостей.
Спорт і гіперактивність. Така гіперінфляція підстігала німців квапливо бігати з тачками і кошиками для білизни, аби швидко сплавити гроші будь-де, намагаючись поміняти їх на будь-які товари. Доходило до того, що люди платили за каву одразу, бо поки ти випивав свою філіжаночку її ціна могла збільшитися в двічі. Короче тримай тачку за каву одразу, бо другу тягнути не хочеться.
Коли влітку 1923 року німецьку марку номінал якої доходив до мільярдів, перестали приймати як валюту обміну, а тим більше накопичення. Перед німцями відкрилися інші можливості. Приходиш ти додому з зарплатнею і кажеш: любі мої рідні, я приніс нові шпалери. Або ж ні, я приніс нові іграшки для дітей: конструктор Лєго, або ж паперового змія. Або не так, люба моя, у мене для тебе є чудова сукня.
Або навіть так: який зимний грудень 1923 року. Страшне. Добре, що я отримав зарплатню на роботі. Люба, відкривай пічку.
То як так сталося?
Країна набрала купу кредитів під час війни - 160% від ВВП. Сподіваючись, що Франція, Британія і Імперська Росія виплатаять ці гроші у вигляді репарацій. Франція, Британія і РІ теж так думали. Та програла Німеччина. І разом з узятими кредитами вимушена була віддавати репарації Франції і Британії, що були вищими за обсягами ВВП. Для цього країни-переможці вдалися до морської блокади країни. Також була окупована Рурська область.Реальна економіка впала настіки, що видатки перевищували надходження в 1000 разів. Вже починаючи з 1918-1919 року національний банк вимушений був друкувати гроші.
Далі було гірше. У марці виплати віддавати було заборонено. Тому країна почала друкувати ще більше і продавати і так ослаблену національну валюту аби купити іноземну. Звісно не підкріплену нічим. По суті це був перетік і так ослабеного національного капіталу з одних рук в інші.
Це прискорило гіперінфляцію, яка тривала до грудня 1921 року: 21% на день, ціни подвоювалися майже кожних 4 дні (3 дні 17 годи) А в деякий період досягала майже 30 тис. відсотків на місяць. До війни 4,20 марок було еквівалентом одного долара США, а в підсумку за долар потрібно було заплатити 4,2 трильйона марок на грудень 1923 року. Зрештою, в обігу було 192 трильйони одиниць “грошей” – більше, ніж зірок Чумацького Шляху. Ціни на продукти були такими:
1 яйце - 320 млрд марок
1 літр молока – 360 мільярдів марок
1 кілограм картоплі – 90 мільярдів марок
1 проїзд трамваєм – 50 мільярдів марок
Отже, причиною гіперінфляції Німеччини стали великі борги, знекровлена війною, а далі тиском економіка, тобто зменшення її реального сектору, а також вимушений друк грошей.