Тоцькі військові навчання
Про те як «Нас уважали другие государства» або «бий своїх, щоб чужі боялись»
Ця коротка розповідь про події які сталися 14 вересня 1954 року на Тоцькому полігоні в Оренбурзькій області (Росія) . В цей день, фактично, на голову 45 000 радянських солдат та офіцерів скинули атомну бомбу потужністю 40кт ( як бомби, що були скинуті на Хіросіму та Нагасакі разом узяті)
Військові навчання були проведені армією радянського союзу для вивчення впливу атомної зброї на військову техніку та живу силу сторін, проведення наступальних дій в умовах ядерної війни.
Підготовка до навчань тривала три місяці. На навчання прибули 39 тисяч солдатів, сержантів і старшин, 6 тисяч офіцерів, генералів і маршалів. Наметовий табір розтягнувся на 42 кілометри. Навчання очолив «славнозвісний герой» Жуков.
Вранці 14 вересня 1954 о 9 годині 20 хвилин керівництвом навчання приймається рішення на вибух атомної бомби. Рішення протоколюється та затверджується. Після чого екіпажу літака по радіо дається наказ скинути бомбу. За 10 хвилин до завдання атомного удару було дано сигнал «атомна тривога», за яким усі війська зайняли місця в укриттях. Екіпажі танків та самохідно-артилерійських установок зайняли свої місця в машинах та закрили люки.
О 9 годині 34 хвилини літак Ту-4 з висоти 8000 м скинув атомну бомбу РДС-2 потужністю 40 кт, вибух якої стався через 48 секунд на висоті 350 метрів від поверхні землі та на відстані в 4 кілометри до розташування позицій радянських солдат
Із спогадів В.Ф. Балуєва:
«Наш взвод був за 4,2 км від епіцентру вибуху. Хтось був ближче, хтось — далі, іншим було доручено перебувати у танку чи автомобілі. Нам було дано команду: лежати і не піднімати голови. Зловісну тишу порушив страшний вибух, від якого затремтіла земля. Було психологічно важко, накрила хвиля такої самотності та безпорадності, страху та жаху. У мене сповзла каска з голови, і я витяг руки, щоб її натягнути. Цих секунд вистачило, щоб отримати променеве опромінення кистей рук. Коли в небо на висоту 6 км піднявся ядерний гриб, ми піднялися і дивилися на це диво. Розрахунок за цікавість – опік сітківки очей, шкіри, пошкодження слуху від потужної ударної хвилі.»
Через 5 хвилин після ядерного вибуху почалася артилерійська підготовка, потім був нанесений удар бомбардувальною авіацією та польовою артилерією. По завершенні артпідготовки у наступ через заражену територію були підняті війська.
Всі учасники дали підписку про нерозголошення військової таємниці протягом 25 років. Інформація про ці події почала з'являтися лише після розпаду СРСР, більшість матеріалів залишається засекречена донині. Про учасників згадали лише після подій у Чорнобилі, в період перебудови, але багатьом так і не вдалося довести свою участь у навчаннях та отримати компенсацію за втрачене здоров'я через фальшування їхніх особистих справ.
З 45 тисяч військових, які брали участь у Тоцьких навчаннях, по данним на 2013 рік залишалось в живих трохи більше ніж 2 тисяч. Половина з них офіційно визнані інвалідами першої та другої групи, у 74,5 % виявлено хвороби серцево-судинної системи, включаючи гіпертонічну хворобу і церебральний атеросклероз, ще у 20,5 % — хвороби органів травлення, у 4,5 % — злоякісні новоутворення і хвороби крові. Під час навчань також постраждало близько 10 тисяч цивільного населення з найближчих населених пунктів. Наприклад, один із учасників навчань після 25 років переніс 71 госпіталізацію та 8 операцій, з яких одна була онкологічною. Він отримав пухлину у 27 років, інфаркт у 30 і майже осліп. Більшість із тих учасників тих подій, що залишилися в живих, на відміну від «чорнобильців», не користувалися пільгами.
Зате нас усі боялись…
Дякуємо за текст Dmytro Denysenko
