ІСТОРІЯ ПРО ВИНО АБО LOBBYING - новий чудовий текст нашого автора Валентина Поперечного
Ключову роль у розвитку виноробства у Франції відіграли римляни, які захопили території Галлії в І столітті до н. е. З собою вони принесли культуру споживання та виробництва вина. Учні досить швидко перевершили своїх вчителів. Саме галли першими почали зберігати вино у дубових бочках, які були не тільки зручніше у транспортуванні, в порівнянні з амфорами, але і покращували смак напою. Поступово вино з Галлії почало конкурувати з італійським. Проте успіх галльських виноробів опинився під загрозою, коли імператор Доміціан, наляканий дефіцитом пшениці та можливою продовольчою кризою, яка могла викликати занепокоєння громадян, розпорядився віддати під вирощування пшениці всі виноградники Провансу. Половина насаджень була вирубана. Від повного знищення їх вдалося врятувати делегації галло-римських виноробів, яким вдалося, на зустрічі з імператором, переконати його зберегти насадження винограду. Цю історію можна вважати одним із прикладів успішного лобізму.
***
Сучасні історики та політологи називають часом появи та батьківщиною лобізму або XVII ст. та Англію, або XIX ст. та США. На мою думку, лобізм як суспільно-політичного явища, супроводжувало людину протягом всього існування. Від тоді, коли Homo sapiens осмислила той факт, що може якимось чином впливати на іншу людину розумну. Передбачувано, що з часом такий вплив став важливим при просуванні своїх інтересів чи інтересів своєї групи перед особами, наділеними владою або здатністю приймати владні рішення.
Поняття «лобізм» передбачає здійснення впливу через відповідні легальні канали комунікації на представників органів влади та на зміст рішень, які вони приймають. В основному мова йде про законодавчу і виконавчу гілки влади, а також органи місцевого самоврядування.
Досить часто органи влади повільно реагують на актуальні виклики та проблеми, ніж того вимагають темпи розвитку бізнесу. Причинами цього є, передусім, бюрократичні процедури. На цьому етапі саме залучення лобіста дає можливість фахово визначити проблему та виробити алгоритм можливого її вирішення в законодавчому полі. Якщо такий процес відбуватиметься прозоро та зрозуміло для суспільства, то він буде мати лише позитивний характер, а також сприятиме якіснішому розумінню політики різними соціальними групами.
Одну з головних ролей в організації лобізму відіграє саме бізнес. У західних країнах органи державної влади і місцевого самоврядування зацікавлені в розвитку бізнесу як основи економічного процвітання, а бізнес, у свою чергу, залежить від органів влади та співпрацює з ними на всіх рівнях.
В Європейському союзі давно існують налагоджені механізми лобіювання і співробітництва між громадянським суспільством, бізнесом з однієї сторони та законодавчими структурами ЄС з іншої. Завдяки прямим відносинам з громадянським суспільством Євросоюз підвищує стандарти в різних сферах своєї діяльності й таким чином покращує якість життя громадян ЄС ефективно реагуючи на актуальні проблеми в законодавстві.
У США закон про лобістську діяльність був прийнятий на федеральному рівні у 1946 році. В Україні ж досі не виходить легалізувати лобізм. Незважаючи навіть на те, що у 2016 році Україна взяла на себе зобов’язання перед ЄС легалізувати лобістську діяльність. В Україні було чимало спроб вивести з тіні лобістську діяльність. З кінця 90-х років у кожному скликанні Верховної Ради ініціювалося обговорення теми лобізму та вносились відповідні законопроєкти. Жоден із них не дійшов до першого читання. Це є серйозною перешкодою для впорядкування та прозорості взаємовідносин: бізнес <—> суспільство <—>влада. Законодавче регулювання лобістської діяльності відкриє можливості не лише професійно та дієво відстоювати інтереси підприємств та цілих галузей економіки, а й дозволить мінімізувати корупційні ризики, які можуть виникати під час комунікації влади та бізнесу.