Еліезер бен єгуда фундатор сучасного івриту

У минулому пості присвяченому відродженні івриту у Державі Ізраїль ми розповіли про значення мови та причини відмови від ідишу. У цьому ви ознайомитеся із історією життя вже згаданого Еліезера Бен-Єгуди - фундатора сучасного івриту.

Він міг би бути звичайним лікарем, проте обрав складний шлях, що не раз принесе йому невдачі та розчарування, проте він не буде зупинятися і впевнено йти вперед. Еліезер Бен-Єгуда, або Лейзер-Іцхак Перельман, народився у простому білоруському селі. Він закінчив релігійну школу, де вивчив давньоєврейську мову, що згодом покладе у базис відродженого івриту. Після здобуття середньої освіти Лейзер переїзджає до Парижу, де вчиться в університеті на лікаря і знайомиться із сіоністами. Там він захоплюється ідеєю відродження івриту, на якому вже ніхто не говорив понад дві тисячі років, з метою консолідації євреїв зі всього світу та їх об'єднанням навколо того, що робить їх євреями.

На початку він відмовляється від німецького прізвища "Перельман" на користь єврейського "Бен-Єгуда". Згодом, у 1881 році, разом із дружиною Дворою, переїзджає до Єрусалиму, де починає активну пропаганду переходу на іврит серед єврейської громади міста. Проте у тодішнього івриту була проблема - скупа лексика. Мовою ніхто не спілкувався більше двох тисяч років, у ній не було слів для описання таких елементарних речей як "газета", "словник" і т.п. Тому Бен-Єгуда взявся не лише пропагувати перехід на мову предків, а і процес її модернізації. Він доповнює лексику мови новими словами, ночами перекладає на неї наукові та художні тексти.

Невдовзі у нього народилась перша дитина. Він та його дружина вирішили спілкуватися з нею виключно на івриті, в результаті він став першою дитиною через дві тисячі років, чия рідна мова - іврит. Сім'я Бен-Єгуди стала справжньою зіркою в Єрусалимі. Всім було цікаво знати чим закінчиться цей експеримент. 10 єврейських сімей навіть долучилися до нього і почали спілкуватися зі своїми дітьми на івриті. За це дружина Бен-Єгуди Двора пекла кожній по пирогу.

Проте ідилія тривати довго не могла. Згодом у Еліезера вмерла його дружина та декілька дітей. Проте він не впав в депресію і почав працювати ще активніше над осучасненням івриту та його популяризацією. З 1882 по 1885 рік він працює у першому івритомовному видавництві, працює в єрусалимській школі, де домігся дозволу давати дітям пояснення на івриті по єврейським предметам.

У 1884 під його керівництвом у друк виходить перша івритомовна газета - “Га-Цві”. Створення газети було одним з переломних моментів, тому що тепер колись застарілою мовою можна була отримувати найактуальнішу інформацію.

Еліезер ночами перекладав на відроджену мову математичні та літературні тексти, щоб щойно народжений єврей міг отримати базові знання без вивчення інших мов, щоб він міг оперувати нею у повсякденному житті. Завдяки зробленій роботі у 1886 році він засновує першу івритомовну школу “Хавів”, де діти вивчали всі предмети на івриті. Вже у 1895 році через переслідування османської влади він був змушений переїхати у США, де продовжив свою працю з популяризації івриту серед євреїв, а в 1910 році він почав роботу над першим словником сучасного івриту. За своє життя він зміг укласти перші шість томів.

У 1914 році серед єврейської громади Палестини почалася “мовна війна”. Предметом полеміки стала мова викладання в єврейських школах Палестини. У ній Еліезер переконав євреїв використовувати саме іврит, а вже у 1922 році домігся від Британської влади визнання наданню івриту, мови якою активно спілкувалася місцева єврейська молодь, статусу місцевої мови в Палестині. У тому ж році фундатор сучасної єврейської мови і помер.

Проте його справа не вмерла. Кількість івритомовних лише зростала. У 1948 році, перший прем'єр-міністр Ізраїлю Бен-Ґуріон, що народився на території сучасної Польщі, проголосив декларацію про створення Держави Ізраїль саме на івриті, мові на якій Мойсей звертався до свого народу у пустелі.

У наступному дописі на цю тему ми поговоримо про власне мовну політику Держави Ізраїль та її цілі.