Новий рік залишається головним святом у пострадянських країнах
На відміну від Західного світу, у нашій пострадянській країні основним зимовим святом для більшості населення є Новий Рік. Можна скільки завгодно боротися проти, але моментально стати ближчими до Західної цивілізації ми не зможемо, отож ще декілька років точно це свято не втрачатиме свою популярність. Одним із символів цієї радянської альтернативи Різдву є салат "Олів'є". Ніякої користі у ньому немає, лише інгридієнти, що було так складно дістати у країні вічного дефіциту. У більшості своїй новорічний настрій у homo soveticus формувався якраз із відчуттям безмежного задоволення, коли було простояно завітні години у чергах і на столі красувалася шуба, олів'є та ікра.
Проте зараз приготування цього салату не потребує стоянь у довжелезних чергах за "ковбасою по 2.20", "майонезом" та іншими елементами. Отож, він не може приноситу ту саму насолоду, жирний присмак "перемоги" у боях біля дверей гастроному. Зараз ви можете купити будь-які продукти, приготувати корисний салат, або взагалі замовити їжу у найближчому ресторані.
Ми проти тотального культу скасування Нового Року на користь Різдва. З цим святом можна зробити дещо інше. Новорічна вечеря може нести й історичний посил. Наприклад, євреї під час святкування Песаху проводять ритуальні вечері, під час яких на столах накривається маца і голова вечері вказує на неї зі словами: "Ось хліб бідности нашої" і з цих слів починається оповідь про життя та вихід з Єгипту.
Салат "Олів'є" теж є певним "хлібом бідності нашої". Тому що символом багатства цей повний майонезу і хімічної ковбаси салат може бути лише у бідному суспільстві, де люди все своє життя "боряться". Боряться за палку ковбаси, чи за банку майонезу. Цей салат може стати певного роду "мацою" - символом нашої бідності, поневолення у Червоному Єгипті і ментального виходу з нього. Щороку ми можемо нагадувати про цей період нашої історії дітям, щоб вони не повторювали помилок.
Нехай їдять "Олів'є", просто нагадуйте їм у ці моменти, що у країні совєтів це було найвище задоволення, і що зараз вони мають інші, набагато більші можливості. Вони мають змогу подорожувати не лише у своїй країні, а по всьому світу, безперешкодно спілкуватися із європейцями, американцями, купувати необхідні продукти, відкривати свій бізнес. Щоб ментально не повертатися у Червоний Єгипет, треба хоч раз у році нагадати собі, що це є таке, щоб усвідомити цінність нашої свободи.
Новий 2022 рік несе нам купу викликів. Ворог хоче використати останнє вікно можливостей, щоб поневолити нас. І на фоні того, як на Росії суд ліквідує одну з перших організацій, що почала проливати світло на злочини комунізму, виправдовуються злочини Сталіна та інших катів, нам необхідно один одному нагадати про цінність свободи. Щоб не повернутися знову у цей Червоний Єгипет, у це рабство.
